Географічне положення

Костопільський район – мальовничий куточок Волинського Полісся, який  знаходиться у центральній частині Рівненської області, західній частині правобережного Полісся, в межах Поліської низовини, зокрема Костопільської рівнини і займає площу 1 496 кв. км.

Відстань до обласного центру міста Рівне становить 38 км. Район межує із Володимирецьким, Березнівським, Гощанським, Рівненським та Сарненським районами Рівненськох області і Ківерцівським районом Волинської області.

Поверхня району низовинна, плоскохвиляста. Поширені морено-зандрові форми рельєфу. Головна річка Горинь (бас. Дніпра) та її притоки Замчисько, Жильжанка.

Адміністративно-територіальний устрій

Костопільський район поділяється на 13 територіальних громад : 1 міська, 4 об’єднані територіальні громади та 8 сільських, які об’єднують 62 населені пункти: 1 місто районного підпорядкування та 61 сільський населений пункт.

Список рад Костопільського району

Назва Центр Населені пункти
1 Костопільська міська рада м. Костопіль м. Костопіль
2 Великомидська сільська рада с. Великий Мидськ с. Великий Мидськ
3 Великостидиснька сільська рада с. Великий Стидин с. Великий Стидин
4 Гутянська сільська рада c. Гута c. Гута
5 Золотолинська сільська рада c. Золотолин c. Золотолин

с. Комарівка

c. Тростянець

6 Маломидська сільська рада c. Малий Мидськ c. Малий Мидськ
c. Ледне
c. Осова
c. Рудня
7 Малостидинська сільська рада c. Малий Стидин c. Малий Стидин
c. Майдан
8 Підлужненська сільська рада c. Підлужне c. Підлужне
c. Велика Любаша
c. Корчів’я
c. Космачів
c. Трубиці
9 Яполотська сільська рада c. Яполоть c. Яполоть
c. Волиця
c. Жалин
c. Збуж
10 Головинська ОТГ c. Головин c. Головин

с. Базальтове
c. Берестовець
c. Іваничі
c. Садки

c. Звіздівка
c. Корчин
c. Ставок
c. Чудви

c. Злазне
с.  Вигін
с. Перетоки

11 Деражненська ОТГ c. Деражне c. Деражне
с. Бичальc. Дюксин
c. Жильжа
c. Соломка
c. Суськc. Постійне
c. Ганнівка
с. Перелисянка
12 Малолюбашанська ОТГ c. Мала Любаша c. Мала Любаша
c. Борщівка
c. Лісопільc. Маща
c. Глажева
c. Кам’яна Гора
c. Новий Берестовецьc. Мирне
c. Данчиміст
c. Моквин
c. Тихе
13 Пісківська ОТГ c. Пісків c. Пісків
c. Моквинській Хутори
c. Рокитне
c. Яснобірc. Пеньків
c. Брюшків
c. Мар’янівка
c. Олександрівка

Історична довідка

Перші поселення на нашій території з’явились в період неоліту (7-4 тис. років тому) – племена культури  лінійно-стрічкової кераміки, які займалися землеробством і скотарством. У 2 – 6 ст. н. е. тут проживали племена черняхівської культури. Вони займались рільництвом, городництвом і скотарством.

У період Київської Русі наша земля була вотчиною Ярославичів. Відомостей про виникнення найдавніших міст у нашому  краї збереглося мало. Зокрема, в Іпатіївському літопису під 1150 роком згадується Мичеськ (нині с. Великий Мидськ Костопільського району).

Після значних руйнувань, яких зазнав наш край  у період монголо-татарської навали, багато міст взагалі перестало існувати, деякі поступово відродилися, а частина перетворилася у звичайні села, що існують і понині.

У литовсько-польський період (14-16 ст.) на Костопільщині зосереджувалися володіння князівських і магнатських родин Острозьких, Заславських, Сангушків. У письмових джерелах 1577 року вперше згадуються такі населені пункти – Деражне, Дюксин, Звіздівка (Звиздне, Здвизже), Злазне, Золотолин, Малий Стидин (Стидень), Підлужне, Пісків, Постійне, Яполоть, а за 1629 рік – Іваничі (Янкевичі), Маща, Мирне (Печалівка). У «Подимних реєстрах 1648-1658 рр.» вперше згадується про села Великі та Малі Остальці на місці яких виникло місто Костопіль.

Населення Малого Стидня, Постійного, Яполоті, Великих і Малих Остальців брало активну участь у національно-визвольній війні українського народу проти польських поневолювачів під проводом Богдана Хмельницького.

 14 листопада 1783 року польський король Станіслав-Август Понятовський видав локаційний привілей, що дозволяв кухмістру Леонарду Ворцелю (шляхтичу, що володів понад 80-ма населеними пунктами і проживав у Степані) заснувати на місці невеличкого села Остальці місто, яке назвали Костпіль, а згодом Костопіль.

Існують декілька легенд, чому місто назвали Костопіль. У перекладі з польської  «камінь» – костка. В Остальцях і на навколишніх полях часто зустрічався камінь. Звідси і назва – кам’яне поле. А друга легенда оповідає, що у графа Леонарда Ворцеля була дочка  Констанца і її іменем Ворцель назвав місто.

Це був невеликий населений пункт (зокрема, у 1798 р. тут налічувалося лише 30 дворів). Усього у Костопільському маєтку проживало 248 чоловік, у т. ч. 36 міщан, 4 шляхтичі, 172 кріпаки, 36 вільних поселенців. Економічний розвиток містечка підпорядковувався інтересам власника. Весь маєток (разом з містечком) управлявся старостою, якого призначав феодал. Костопільські міщани займалися деревообробкою, бондарством, ткацтвом, чинбарством.

Після третього поділу Польщі (1795 р.) Костопіль спочатку належав до Ровенського округу Ізяслівського намісництва, а з 1797 року – до Ровенського повіту Волинської губернії.

У 1851 році поміщик заснував винокурний завод, на якому використовувалася  праця кріпаків. Містечко розвивалося дуже поволі. У 1870 році налічувався 61 двір. Костопіль входив до Підлужненської волості.

Із 80-х років 19 ст. розвиток Костополя прискорюється. Цьому сприяло прокладення у 1883 році Поліської залізниці. У 1885 році збудовано залізничну станцію. Цього ж року містечко стало центром новоствореної Костопільської волості. Наприкінці 19 ст.  у місті мешкало 1706 осіб.

На початку ХХ ст. Костопіль був невеликим містечком з вузькими вуличками, які тільки подекуди мали дерев’яні тротуари. Тут були 2 фанерні та меблева фабрики, гуральня, 3 лісопильні тартаки, невеличка сірникова фабрика, чавуноливарний завод, майстерні, що виробляли лемеші та паркет. Це були дрібні підприємства, де працювало по 6-18 робітників. У 1911 р. став до ладу склозавод – найбільше підприємство, де працювало 100 робітників.

Щомісячно 10 і 25 числа проводились ярмарки.

Із 1898 року діє церковнопарафіяльна школа, а з 1902 року – двокласне народне училище, де працювало 2 вчителі.

На всю волость було 2 лікарі, акушерка та фельдшер.

Із1903 року при залізничній станції діяло поштово-телеграфне відділення.

У Костополі були розвинуті ремесла – лимарство, бондарство, ткацтво, ковальство, шевство, кравецтво. Діяли 2 водяні млини, крупорушка, олійня, пекарня.

Під час Першої світової війни Костопіль опинився у прифронтовій смузі, що наклало відбиток на всі сторони його життя. Мобілізація до армії та обмеженість ринку спричинили до скорочення виробництва – були закриті скляний та ливарно-механічний заводи.

У 1916 році в с. Бичаль Костопільського району  Олександр Брусилов проводив нараду зі своїм штабом перед початком Рівне-Луцької операції (відомий «Брусиловський прорив»).

У період Української народно-демократичної революції (1917-1920 рр.) на Костопільщині точилася гостра боротьба за владу між загонами армії УНР  і більшовиками. Костопільчани відчули керівництво Центральної Ради, Директорії, ревкому. 24 лютого 1919 року військами Північної групи армії УНР (головнокомандуючий  військами генерал-хорунжий О.П. Греків), внаслідок Костопільсько-Сарненської операції, місто Костопіль було звільнено від більшовиків. У бою за визволення Костополя смертю героїв полягли козаки Армії УНР, що з великими почестями були поховані біля стін Свято-Олександро-Невського храму в Костополі.

У вересні 1920 року західноукраїнські землі відійшли до Польщі. В м. Костополі  тоді налічувалося 417 будинків, проживало 2990 чол.

У 1922 році, під час організації Другого Зимового  походу військ УНР проти більшовиків, в селі Малий Стидинь перебував штаб армії Юрія Тютюнника.

У 1925 році створено Костопільський повіт. В місті та на його околицях діяли напівкустарні склозавод, фанерна, меблева, шкіряна фабрики, два приватні та один державний тартаки, один паровий та два водяні млини, три смолярні, олійниця, лимішня майстерня, 220 дрібних торгівельних підприємств. Була одна електростанція, що обслуговувала підприємства та дві бойні.

Місто не мало лікарні. При повітовому сеймику була амбулаторія з одним лікарем. Практикували в Костополі три приватні лікарі, два стоматологи, чотири фельдшери, три акушерки. У місті було чотири культових установи: церква, костел, кірка, синагога. У двох загальноосвітніх семирічних та початковій школах навчалося 800 учнів. Викладання велося польською мовою. При повітовому сеймику була спеціальна дворічна реміснича школа, де навчалося 40 дітей. У Костопільському повіті 40 % населення були неграмотні. У 1927 році створюється товариство «Просвіта», «Союз українок». Із 1933р. на Костопільщині формується сітка Організації українських націоналістів (ОУН) уже  в 1934 році її чисельність становить 60 чоловік.

Із 1928 року розпочинається промислова розробка видобутку базальту у Івановій Долині та с. Берестовець.

У вересні 1939 року Червона Армія зайняла Західну Україну. Почалися репресії, безпідставні арешти, депортації у Сибір. 4 грудня 1939 року було утворено Костопільський район. В цьому ж році почала видаватись районна газета «Більшовицький шлях». Створені районна та міська бібліотеки, відкрито кінотеатр.

1 липня 1941 року Костопіль окупували німецькі війська. З Костопільщини було мобілізовано 5955 чол. Полягло в боях 1549 чол. Нагороджено за участь у війні 1062 чол. У рабство до Німеччини вивезено 1222 чол. Розстріляно 17910 чол. Майже всі підприємства району були повністю або частково зруйновані, краще обладнання було вивезено в Німеччину.

Костопільщина – центр повстанського руху. В 1941 році утворено УПА «Поліська січ» на державницькій платформі УНР під орудою Тараса Бульби-Боровця, загони якого діяли і на півночі Костопільщини. В 1942 році формується перший відділ УПА під керівництвом ОУН (командир Сергій Качинській – псевдо «Остап»).  14 жовтня 1942 року було сформовано перше командування УПА: командир Дмитро Клячківський – «Клим Савур»; шеф штабу полковник УНР Леонід Ступницький – «Гончаренко»; начальник оперативного відділу полковник УНР М. Омелюсік. Місцем штабу було обрано урочище Гутвин, що розкинулось між селами Малий Стидин, Золотолин, Тростянець.  На терені району діяла УПА-Північ Дмитра Клячківського (Клима Савура). Сьогодні на місці постою штабу споруджено пам’ятник воїнам УПА.

У ніч із 13 на 14 січня 1944 р. Костопільщина була звільнена від німецьких загарбників  бійцями 121-ї Гомельської гвардійської стрілецької дивізії під командуванням генерал-майора Л.Д. Червонія та партизанським з’єднанням С.Ф. Малікова. У боях за визволення міста ст.лейтенант В.Т. Сидоров одержав звання Героя Радянського Союзу (посмертно). У  визволенні району взяли участь Тувинські добровольці.

Природно-ресурсний потенціал

Костопільщина багата покладами торфу, крейди, вапняку, каоліну, гончарної глини. Біля сіл Великий Мидськ та Великий Стидин виявлено родовище самородної міді, а також запаси мінеральних вод та незначні запаси болотних залізних руд. Площа лісового фонду району складає 61,965 тис.га, в тому числі 58,7 тис. га вкрита лісом. Основні породи: сосна, дуб, граб, береза, осика, вільха.

Багатством району є базальт – виливна вулка­нічна гірська порода основного складу (із вмістом кремнезему до 53 %). Міцна, стійка до ви­вітрювання. Колір темний до чорного. Складається приблиз­но порівну з плагіоклазу, залізомагнезіальних мінералів та вулканічного скла; значні домішки рудних мінералів. Основна маса дрібнозерниста, приховано-кристалічна, рідше мікролітова, з порфіровими вкраплениками. Базальти виникають внаслідок кристалізації малов’язкої маг­ми, яка піднімається по розломах і жерлах вулканів на по­верхню. В Івано-Долинському спецкар’єрі знаходяться геологічні феномени – базальтові стовпи висотою до 25 метрів, у тріщинах яких знаходили гірський кришталь, малахіт, лазурит, яшму. Висока міц­ність, низька температура плавлення, стійкість до кислот і лугів зумо­вили широке використання базальту в народному господарстві. Базальти є сировиною для кам’яного литва і базальтового волокна. Базальт вико­ристовують для одержання ще­беню, дорожнього і облицьовувального каменю.

У районі розташований Суський ботанічний заказник всеукраїнського значення, 3 заказники місцевого значення, 2 пам’ятки природи, 21 заповідне урочище.

Населення та зайнятість

Соціально-економічне становище Костопільського району у січні–квітні 2020 року

 Населення

У січні–березні 2020р. кількість прибулих у район становила 197 осіб, вибулих – 195 осіб. Міграційний приріст склав 2 особи.

Оплата праці та соціально-трудові відносини

Середньомісячна номінальна заробітна плата штатного працівника у I кварталі 2020р. становила 9741 грн (дані наведено по юридичних особах та відокремлених підрозділах юридичних осіб із кількістю найманих працівників 10 і більше осіб), що у 2,1 раза вище законодавчо визначеного розміру мінімальної заробітної плати (4723 грн).

Порівняно з I кварталом 2019р. рівень заробітної плати збільшився на 13,1%.

Розмір заробітної плати по району у I кварталі 2020р. на 2,2%, або на 214 грн, перевищив  середньообласного рівня (9527 грн).

 Сільське господарство

У січні–квітні 2020р. підприємствами району реалізовано на забій
102 т сільськогосподарських тварин (у живій масі), що у 2,1 раза більше порівняно з відповідним періодом попереднього року.

 Будівництво

У січні–квітні 2020р. підприємствами району вироблено будівельної продукції на суму 7,6 млн.грн, що становить 1,5% загальнообласного обсягу.

У січні–березні 2020р. в районі прийнято в експлуатацію 2,8 тис.м2 загальної площі житлових будівель нового будівництва, що становить 51,4% обсягу відповідного періоду попереднього року.

Частка району в обласному обсязі прийнятого в експлуатацію житла склала 3,8%.

 

Транспорт

У січні–квітні 2020р. автотранспортними підприємствами району доставлено замовникам 60,1 тис.т вантажів та виконано вантажообіг в обсязі 6 млн.ткм, що становить відповідно 85,4% і 83,3% рівня січня–квітня попереднього року.

 

Зовнішньоекономічна діяльність

У січні–березні 2020р. експорт товарів становив 13,4 млн.дол. США, імпорт – 6,8 млн.дол. Порівняно з січнем–березнем 2019р. експорт та імпорт зменшилися відповідно на 12,3% і 23,6%. Позитивне сальдо становило 6,6 млн.дол.

Основу товарної структури експорту складали деревина і вироби з деревини, скло та вироби із скла.

Найбільші експортні поставки товарів здійснювалися до Польщі, Румунії, Угорщини.

Основу товарної структури імпорту складали папір та картон, полімерні матеріали, пластмаси та вироби з них, продукція хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості.

Найсуттєвіші імпортні надходження товарів здійснювалися з Польщі, Білорусі, Німеччини, Литви.

Чисельність наявного населення в районі, за оцінкою, на 1 лютого 2020р. становила 63,4 тис. осіб. Упродовж січня 2020р. чисельність населення скоротилась на 43 особи.

Порівняно з січнем 2019р. обсяг природного скорочення зменшився на 37 осіб.

Кількість живонароджених у січні 2020р. становила 59 осіб, померлих – 89 осіб.

Політична структура

У районі зареєстровано 23 організації політичних партій зі статусом юридичної особи. Найбільш активними та структурованими партійними організаціями є «ВО «Батьківщина» (голова Ткачук Сергій Михайлович), ВО «Свобода» (Кузнюк Юрій Богданович).

Голова Костопільської районної ради – Ткачук Сергій Михайлович («ВО «Батьківщина»).

Кількісний склад депутатів районної ради –  34 (очікується набуття статусу 2 депутатів від депутатської фракції ВО “Батьківщина” у Костопільській районні раді).  Склад від політичних фракцій : «ВО «Батьківщина» – 6, ВО «Свобода» – 6, «Партія «Блок Петра Порошенка «Солідарність» – 4 (під час першого пленарного засідання позачергової тридцять восьмої сесії сьомого скликання, яке відбулося 11 грудня 2019 року, оголошено про перейменування – ” Європейська Солідарність”), «Конкретні справи» – 3, «Народний Рух України» – 3, «Радикальна партія Олега Ляшка» – 3, «Українське об’єднання патріотів – УКРОП» – 3, «Об’єднання «САМОПОМІЧ» – 2, «Українська Народна Партія» – 2, позафракційні – 2.

Утворено 9 депутатських фракцій райради: фракція «ВО «Батьківщина» (6 депутатів, керівник Бучко Тарас Григорович), фракція «Свобода» (6 депутатів, керівник Трохлюк Сергій Петрович), фракція «Європейська Солідарність» (4 депутати, керівник Зулайкхі Тамара Василівна), фракція «Конкретних справ» (3 депутати, керівник Меч Валерій Лукашович), фракція «Народний Рух України» (3 депутати, керівник Пацурківський Михайло Аркадійович), фракція «Радикальна партія Олега Ляшка» (3 депутати, керівник Прокопенко Ігор Вікторович), фракція «Українське об’єднання патріотів – УКРОП» (3 депутати, керівник Коваль Сергій Євстафійович), фракція «Об’єднання «САМОПОМІЧ» (2 депутати, керівник Завада Юрій Степанович), фракція «Українська Народна Партія» (2 депутати, керівник Праск Богдан Святославович), позафракційні (2 депутати).

Перелік політичних партій