НОРМИ БЕЗОПЛАТНОЇ ПЕРЕДАЧІ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК ГРОМАДЯНАМ

Відповідно до пункту б частини 1 статті 81 Земельного кодексу України однією із підстав набуття громадянами України права власності на земельні ділянки є безоплатна передача із земель державної або комунальної власності.

Згідно частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у таких розмірах:

  • для ведення фермерського господарства- в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;
  • для ведення особистого селянського господарства- не більше 2,0 гектара;
  • для веденнясадівництва – не більше 0,12 гектара;
  • для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах- не більше 0,25 гектара, в селищах – не більше 0,15 гектара, в містах – не більше 0,10 гектара;
  • для індивідуальногодачного будівництва – не більше 0,10 гектара;
  • для будівництва індивідуальнихгаражів – не більше 0,01 гектара.

Важливим моментом є те, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах вищезазначених норм провадиться лише один раз по кожному виду використання. Це означає, що кожен громадянин має право отримати у приватну власність до шести земельних ділянок різного цільового призначення.

Якщо отримано безоплатно земельну ділянку, наприклад, для індивідуального дачного будівництва у розмірі 0,07 гектара (а законодавством закріплено максимально 0,10 гектара), то у майбутньому отримати решту (інші 0,03 гектара) не можна.

Розмір земельної ділянки, що передається безоплатно громадянину для ведення особистого селянського господарства, може бути збільшено у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю).

Розмір земельної ділянки, що передається безоплатно громадянину у власність у зв’язку з набуттям ним права власності на жилий будинок, не може бути меншим, ніж максимальний розмір земельної ділянки відповідного цільового призначення, визначений для присадибної ділянки (крім випадків, якщо розмір земельної ділянки, на якій розташований будинок, є меншим).

Громадяни України набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права. 

Здійснювати безоплатну передачу земельних ділянок громадянам України у власність мають право:

  • сільські, селищні, міські ради – земельні ділянки для всіх потреб у межах населених пунктів;
  • районні державні адміністрації – для дачного будівництва за межами населених пунктів;
  • Держгеокадастр – землі сільськогосподарського призначення для всіх потреб за межами населених пунктів.

Також варто наголосити, що місце розташування земельної ділянки не залежить від місця проживання громадянина. Тобто, при бажанні, земельну ділянку можна отримати в будь-якій області України.

У разі виникнення питань правового характеру, Ви маєте можливість зателефонувати за номером телефона: (03657) 2-11-13 з понеділка по п’ятницю з 9.00 год. до 18.00 год. або скористатися електронною поштою бюро: kostopilske@legalaid.rv.ua, оскільки на період запровадження карантину з метою протидії поширенню коронавірусу COVID-19 в Україні прийом громадян здійснюється в телефонному режимі. Адреса для листування відділу «Костопільське бюро правової допомоги» Рівненського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги: 35000, вул. Сарненська, 24А, м. Костопіль, Рівненська обл.

Також, Ви маєте змогу отримати правову консультацію, звернувшись до Єдиного контакт-центру системи безоплатної правової допомоги за безкоштовним номером телефона  0800 213 103 або інформаційно-довідкової системи консультацій за посиланням: https://wiki.legalaid.gov.ua

Перенесення щорічної відпустки на інший термін: консультує Костопільське бюро правової допомоги
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про відпустки» щорічна відпустка на вимогу працівника має бути перенесена на інший період у разі (обов’язкове перенесення на вимогу працівника):
  • порушення власником або вповноваженим ним органом строку письмового повідомлення працівника про час надання відпустки згідно з ч. 11 ст. 10 Закону про відпустки (не пізніше ніж за два тижні до встановленого графіком терміну);
  • несвоєчасної виплати працівнику власником або вповноваженим ним органом заробітної плати за час щорічної відпустки, що передбачено ч. 1 ст. 21 Закону про відпустки (не пізніше ніж за три дні до початку відпустки).

Відпустку також має бути перенесено на інший період або продовжено відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про відпустки» у випадках:

  1. тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої в установленому порядку;
  2. настання строку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;
  3. збігу щорічної відпустки з навчальною відпусткою;
  4. виконання працівником державних або громадських обов’язків, якщо згідно із законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи зі збереженням заробітної плати.

У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або вповноваженим ним органом.

Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період із додержанням вимог ст. 12 Закону України «Про відпустки»:

  • основна безперервна частина відпустки становитиме не менше 14 календарних днів;
  • невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка;
  • відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства з додержанням вимог частини першої цієї статті та в інших випадках, передбачених законодавством;
  • у разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки.

При продовженні відпустки у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю невикористана частина щорічної відпустки по закінченні тимчасової непрацездатності не використовується працівником самостійно, вона має бути надана (лист Мінсоцполітики від 31.01.2012 р. № 30/13/133-12).

В окремих випадках ( як виняток) у зв’язку з виробничою необхідністю, коли надання відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відобразитися на роботі підприємства, відпустка може бути перенесена з ініціативи роботодавця. Таке перенесення відбувається з дотриманням таких умов:

  • наявність письмової згоди працівника та згоди профспілки;
  • частина відпустки (тривалістю не менше ніж 24 календарних днів) буде використана в поточному робочому році;
  • основна частина щорічної відпустки становитиме не менше 14 календарних днів.

У наказі про перенесення відпустки має бути вказано період, коли саме планується надати відпустку.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЖОРСТОКЕ ПОВОДЖЕННЯ З ТВАРИНАМИ

15 серпня 2020 року – Всесвітній день безпритульних тварин. Цей день відзначають щороку третьої суботи серпня з ініціативи Міжнародного товариства прав тварин. Організація виступила з такою пропозицією в 1992 році, згодом таку ініціативу підтримали всі зоозахисники світу. Завданням цього дня є виховання гуманного ставлення до тварин, формування високого рівня еколого-етичної свідомості та культури у громадян.

       У 2006 році Верховною радою України було прийнято Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження», дія якого спрямована на захист від страждань і загибелі тварин унаслідок жорстокого поводження з ними, захист їх природних прав та укріплення моральності й гуманності суспільства.

Безпритульними є домашні тварини, що залишилися без догляду людини або утворили напіввільні угрупування, здатні розмножуватися поза контролем людини.

Жорстоке поводження з тваринами – знущання над тваринами, у тому числі безпритульними, що спричинило мучення, завдало їм фізичного страждання, тілесні ушкодження, каліцтво або призвело до загибелі, нацьковування тварин одна на одну та на інших тварин, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів, залишення домашніх та сільськогосподарських тварин напризволяще, у тому числі порушення правил утримання тварин;

При поводженні з тваринами, в тому числі безпритульними, не допускається:

використання оснащень, інвентарю, що травмують тварин;

примушування тварин до виконання неприродних для них дій, що призводять до травмувань;

нанесення побоїв, травм з метою примушування тварин до виконання будь-яких вимог;

використання тварин в умовах надмірних фізіологічних навантажень тощо.

При проведенні больових процедур обов’язкове застосування знеболюючих препаратів.

Забороняється:

розведення тварин з виявленими генетичними змінами, що спричиняють їм страждання;

розведення тварин зі спадково закріпленою агресивністю;

примушування до нападу одних тварин на інших, крім випадків використання собак мисливських порід, інших ловчих звірів та птахів для полювання;

проведення генетичних змін на тваринах;

застосування до тварин фармакологічних та механічних засобів допінгу;

інші дії чи бездіяльність, що суперечать принципам захисту тварин від жорстокого поводження.

Що робити у випадку виявлення жорстокого поводження з тваринами?

  1. Зафіксувати жорстоке поводження з тваринами (фото, відеозйомка).
  2. По максимуму знайти свідків, взяти їх контактні дані.
  3. Дізнатися контактні дані власника тварини.
  4. Звернутися із заявою в поліцію щодо жорстокого поводження з твариною. До заяви долучити фото, відеозйомку, контактні дані свідків.

В Україні законодавчо закріплена адміністративна і кримінальна відповідальність за жорстоке поводження з тваринами.

Кримінальна відповідальність за жорстоке поводження з тваринами передбачена статтею 299 Кримінального кодексу України. Так згідно даної статті жорстоке поводження з тваринами, що відносяться до хребетних, у тому числі безпритульними тваринами, що вчинене умисно та призвело до каліцтва чи загибелі тварини, а також нацьковування тварин одна на одну чи інших тварин, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів, публічні заклики до вчинення діянь, які мають ознаки жорстокого поводження з тваринами, а також поширення матеріалів із закликами до вчинення таких дій караються штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років.

Ті самі дії, вчинені у присутності малолітнього чи неповнолітнього караються обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені з особливою жорстокістю або у присутності малолітнього чи неповнолітнього, або щодо двох і більше тварин, або повторно, або групою осіб, або вчинені активним способом караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

Адміністративна відповідальність за жорстоке поводження з тваринами  передбачена статтею 89 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Жорстоке поводження з тваринами – знущання над тваринами, завдання побоїв або вчинення інших насильницьких дій, що завдали тварині фізичного болю, страждань і не спричинили тілесних ушкоджень, каліцтва чи загибелі, залишення тварин напризволяще, у тому числі порушення правил утримання тварин тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварини, якщо перебування тварини у власника становить загрозу для її життя або здоров’я.

Ті самі дії, вчинені стосовно двох і більше тварин, або групою осіб, або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке саме порушення, пропаганда жорстокого поводження з тваринами тягнуть за собою накладення штрафу від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб з конфіскацією тварини, якщо перебування тварини у власника становить загрозу для її життя або здоров’я.

Насильницькі дії стосовно тварин, спрямовані на задоволення статевої пристрасті тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварини, якщо перебування тварини у власника становить загрозу для її життя або здоров’я.

Консультацію підготували фахівці відділу «Костопільське бюро правової допомоги» Рівненського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

За безкоштовною консультацією з цього та будь-яких інших правових питань Ви маєте можливість звернутися до відділу «Костопільське бюро правової допомоги» Рівненського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги з понеділка по п’ятницю з 9.00 год. до 18.00 год. за адресою: вул. Сарненська, 24А, м. Костопіль, Рівненська обл., тел. (03657) 2-11-13.

Також, Ви маєте змогу отримати правову консультацію, звернувшись до Єдиного контактцентру системи безоплатної правової допомоги за безкоштовним номером телефона  0800 213 103 або інформаційно-довідкової системи правових консультацій за посиланням: https://wiki.legalaid.gov.ua.

Викривачі корупції – категорія осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу

Із 1 січня цього року викривачі корупції отримали право на безоплатну вторинну правову допомогу. Розширення кола суб’єктів, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу передбачено Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо викривачів корупції» від 17 жовтня 2019 року  № 198-IX, який набрав чинності з 1 січня 2020 року.

Законом внесені зміни до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу». Зокрема, право на безоплатну вторинну правову допомогу отримали викривачі у зв’язку з повідомленням ними інформації про корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення – на всі види правових послуг, передбачені ч. 2 ст. 13 цього Закону.

Роз’яснення щодо надання викривачам безоплатної вторинної правової допомоги надає Національне агентство з питань запобігання корупції:

Право викривача на безоплатну вторинну правову допомогу

Викривачі перебувають під захистом держави. Для захисту прав та представництва своїх інтересів викривач може користуватися всіма видами правової допомоги, передбаченої Законом України «Про безоплатну правову допомогу», або залучити адвоката самостійно (ч. 1 та ч. 3 ст. 53 Закону).

Викривач має право на безоплатну правову допомогу у зв’язку із захистом прав викривача (п. 5 ч. 2 статті 533 Закону).

Вищевказані норми Закону кореспондуються з Законом України «Про безоплатну правову допомогу», яким визначено, що викривач у зв’язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення має право на безоплатну вторинну правову допомогу
(п. 14 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»).

Безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг (ч. 2 ст. 13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»):

1) захист від обвинувачення;

2) здійснення представництва інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;

3) складення документів процесуального характеру.

Реалізація права викривача на безоплатну вторинну правову допомогу

Звернення про надання одного з видів правових послуг, передбачених
ч. 2 ст. 13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», подаються особами, які досягли повноліття, до Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги або до територіального органу юстиції за місцем фактичного проживання таких осіб (ч. 1 ст. 18 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»).

Разом із зверненням про надання безоплатної вторинної правової допомоги особа або законний представник особи повинні подати документи, що підтверджують належність особи або осіб, стосовно яких звертається законний представник, до однієї з вразливих категорій осіб, передбачених ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» (ч. 4 ст. 18 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»).

Враховуючи наведене, викривачу для реалізації права на безоплатну вторинну правову допомогу до центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги необхідно подати відповідне звернення разом з документами, що підтверджують здійснення ним повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону.

Такими документами можуть бути, зокрема:

1) копія відповіді органу (закладу, установи, організації або юридичної особи) на повідомлення (заяву, скаргу тощо) викривача;

2) копія листа органу (установи) про результати попередньої перевірки за повідомленням викривача про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону;

3) копія повідомлення Національному агентству про початок досудового розслідування за участю викривача;

4) копія повідомлення Національному агентству про участь викривача у справі про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією;

5) витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, до якого внесені відомості про заявника (викривача) у справі про корупційний злочин;

6) інші документи, видані уповноваженими органами, які підтверджують, що особа є викривачем у зв’язку із повідомленням нею інформації про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону.

Як розпізнати дзвінок афериста: мобільні шахрайства

У 2020 році мобільний телефонний зв`язок використовують майже 100% населення України. Така зручність, технологічність і поширеність не могла не привернути уваги осіб, що обрали для себе злочинний шлях наживи – шахраїв.

Що являє собою термін «шахрайство»? Кримінальний кодекс України дає чітке визначення цьому поняттю – це каране діяння, пов`язане з заволодінням чужим майном або придбанням права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (ст. 190 Кримінального кодексу України).

Зловмисники використовують різні схеми, проте більшість з них мають одну характерну ознаку – психологічний вплив. Вони намагатимуться викликати почуття провини, збентеження, радощів, небезпеки тощо – тобто, що завгодно тільки б приспати пильність. Починається все з телефонного дзвінка чи SMS-повідомлення на номер телефону можливої жертви. Найпоширеніші методи:

Надзвичайна ситуація із близькою Вам людиною – шахраї повідомляють, що близька Вам особа потрапила в халепу та «радять» заплатити за вирішення цього питання.

Вітання з виграшем – зловмисники повідомляють жертві, що вона відтепер щасливий власник новенької автівки, але їй необхідно заплатити, наприклад, податок на виграш.

Вам телефонує банк – далі різноманітні спроби дізнатись реквізити Ваших банківських карт, рахунків та іншу інформацію, яку НЕ МОЖНА РОЗГОЛОШУВАТИ навіть якщо це дійсно співробітник банку, а не шахрай. Також злочинні діяння можуть маскувати під пропозиціями збільшити кредитний ліміт, вимаганням повернути банку борг за кредитом чи підтвердженням банківської операції, яку Ви не проводили.

Прохання зробити дзвінок за номером чи надіслати SMS-повідомлення – як результат з мобільного рахунку жертви списуються чималі кошти.

Насправді, такі методи є найпростішими і все частіше злочинці використовують складніші механізми, які важко ідентифікувати як злочин. Тому найефективнішим методом боротьби із цим явищем є його попередження. У групі підвищеного ризику знаходяться люди похилого віку, тому варто повідомляти їм про ознаки шахрайства.

При будь яких обставинах, приймаючи дзвінок з невідомого номера, будьте максимально уважні та не повідомляйте особисту та конфіденційну інформацію. Не поспішайте, зберігайте спокій та розсудливість – не давайте змоги махлярам знайти метод впливу на Вас. Не варто перетелефоновувати на невідомі номери.

У випадку, якщо Вас хочуть ошукати телефонні зловмисники, слідуйте наступним правилам:

Ні в якому разі не слідуйте порадам чи вимогам шахраїв – не надсилайте коштів, не виконуйте вказівок, не розголошуйте будь-яку інформацію (навіть якщо Ви вважаєте її незначною).

Ретельно перевіряйте інформацію, яку Вам повідомляють.

Збирайте докази: номери телефонів, скріншоти SMS-повідомлень, записи телефонної розмови та іншу інформацію (чим більше – тим краще).

Обов`язково звертайтесь у поліцію – за номером 102 або до найближчого відділку поліції.

У поліції напишіть заяву про вчинення відносно Вас злочину. Заяву мають обов`язково зареєструвати та присвоїти їй відповідний номер (саме за ним можна буде дістати інформацію про подальшу долю Вашої заяви).

Неможливо бути впевненим, що злодій до Вас ніколи не подзвонить, тому забезпечте для себе та своїх близьких належний рівень пильності та поінформованості. І пам`ятайте, що бути ошуканим чи ні – залежить від Вас.

Для отримання безоплатної правової допомоги Ви завжди можете звернутись до місцевого центру чи бюро правової допомоги, або за номером цілодобової гарячої лінії 0 800 213 103.

Договір про сплату аліментів на дитину

Чи завжди батьки добросовісно утримують свою дитину? На жаль, не завжди. Іноді навіть доводиться звертатися до суду, однак часто батьки забувають про те, що вони можуть вирішити питання  шляхом укладення так званого аліментного договору, офіційною назвою якого є «договір про сплату аліментів на дитину.

Звісно, скористатися цим інструментом можна лише в тому випадку, коли батьки здатні дійти згоди з кожного пункту договору.

Якщо діалог можливий, то можна отримати ряд переваг:

  • уникнення судової тяганини, публічного розгляду рівня доходів тощо;
  • можливість для батьків самостійно визначити умови утримання дитини, деталізувати їх у зручний для себе спосіб і не залежати в цьому від рішення суду;
  • встановлення взаємних права та обов’язків, системи гарантій належного виконання;
  • у разі порушень обов’язків зі сплати аліментів стягнення заборгованості можливе на підставі виконавчого напису нотаріуса, що за годину перетворює договір на виконавчий документ.

Батьки дитини мають право укласти між собою договір про сплату аліментів на дитину, який укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Сторонами аліментного договору виступають батьки дитини, при чому незалежно від того, перебувають вони у шлюбі між собою чині.

Необхідною умовою договору є визначення місця проживання дитини, яке співпадає з місцем проживання одного з батьків, саме цей з батьків є аліментоотримувачем. Така позиція відповідає загальній концепції СКУ, згідно якої вирішення усіх істотних питань з приводу виховання дитини та права власності на аліменти залежить від спільного або роздільного проживання батька та дитини.

Основними положеннями договору є наступні:

  1. Розмір.Варто мати на увазі, що законом встановлено мінімальний розмір. Відповідно, договором не може встановлюватися менший, ніж визначено законом. Зате можна на власний розсуд визначити або якусь фіксовану суму, або якийсь відсоток від доходу (сукупного або отриманого з будь-якого джерела).
    Тобто у будь-якому випадку розмір аліментів за договором повинен відповідати вимогам СКУ, відповідно до якого мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. При недотриманні цього обмеження, передбаченого законодавством, договір про сплату аліментів може бути визнано недійсним у судовому порядку.
    При виплаті аліментів у твердій грошовій сумі в умовах високої інфляції неминуче постає питання про їх індексацію, тому сторони мають передбачити індексацію аліментів. Проте, якщо угода не містить положень про індексацію, вона має проводитися в порядку, встановленому статтею 184 СКУ, оскільки за умов не проведення такої індексації права дитини, встановлені законодавством, будуть порушені.
  2. Терміни. Сторони договору можуть самостійно визначити періодичність сплати аліментів на дитину- це може бути раз в тиждень / місяць / квартал / рік.
  3. Порядок. Договором можна також визначити найбільш зручний для обох батьків порядок виплат: готівкою, поштовим або банківським переказом і т.п.

Також договором може бути встановлений регламент зустрічей з дитиною тим з батьків, який не проживає постійно разом з дитиною.

Нотаріальна форма договору у випадку невиконання однією з сторін аліментного договору своїх обов’язків надає можливість здійснення примусового стягнення за таким договором без додаткових процесуальних складнощів. Нотаріально посвідчений аліментний договір має силу виконавчого листа. Це означає, що аліментний договір є підставою для стягнення державним виконавцем коштів на утримання дитини в безспірному порядку.

Зміни та доповнення до аліментного договору вчиняються шляхом укладення договору про зміни, який також підлягає нотаріальному посвідченню. Стороні, що вимагає зміни або припинення договору про сплату аліментів, при не отриманні згоди іншої сторони надано право звернутися до суду з позовом про зміну або розірвання договору.

Крім зміни і розірвання договору за наявності передбачених законом обставин можливе визнання його недійсним. Загальними підставами визнання недійсним аліментного договору служать підстави, передбачені цивільним законодавством для визнання недійсним правочину.

Відповідно до статті 192 СКУ України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшений або збільшений за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них.

Захист прав медичних працівників

В Україні трапляється немало випадків порушення прав медичних працівників, зокрема трудові та соціальні, відсутність гарантій фізичної безпеки, захист ділової репутації, честі та гідності медичних працівників в засобах масової інформації тощо. На жаль, про те, які права мають медики та що робити якщо їх порушують – досі не усі знають, а отже не знають як їх можна відстояти.

Які права мають медичні працівники?

Закон України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” (далі – Основи) містить окрему статтю, яка передбачає професійні права та пільги медичних працівників.

Серед них: право на заняття медичною діяльністю відповідно до спеціальності та кваліфікації; право на підвищення кваліфікації та перепідготовку у відповідних закладах та установах не рідше одного разу на п’ять років; право на належні умови професійної діяльності; право на обов’язкове страхування за рахунок власника закладу охорони здоров’я у разі заподіяння шкоди життю і здоров’ю медичного працівника у зв’язку з виконанням ним своїх професійних обов’язків у передбачених законодавством випадках; право на вільний вибір апробованих форм, методів і засобів діяльності та ін.

Слід звернути особливу увагу на ще одне право, передбачене статтею 78 Основ, – право на судовий захист професійної честі та гідності медика. Окрім того, відповідно до зазначеної статті медичному працівникові надається чимало пільг: він має право на скорочений робочий день і додаткову оплачувану відпустку, пільгові умови пенсійного забезпечення, пільгове надання житла та забезпечення телефоном тощо.

Право медичного працівника на належні умови праці в умовах COVID-19

В умовах пандемії COVID-19 медичні працівники повинні мати належний захист у боротьбі з інфекцією. Адже саме вони на “передовій” і від них залежить надання медичної допомоги пацієнтам.

Згідно з п. “б” ч. 1 ст. 77 Основ медичні та фармацевтичні працівники мають право на належні умови професійної діяльності.

Так, відповідно до ст. 153 Кодексу законів про працю України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Власник або уповноважений ним орган повинен, зокрема забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Важливо пам’ятати! Власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці.

Відзначимо, що медичний працівник при порушенні його права на безпечні та нешкідливі умови праці має право:

  • відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров’я або людей, які його оточують, і навколишнього середовища;
  • розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не додержується умов колективного договору з цих питань.

Відповідно до ст. 39 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” захворювання на інфекційні хвороби медичних та інших працівників, що пов’язані з виконанням професійних обов’язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб (надання медичної допомоги хворим на інфекційні хвороби, роботи в осередках інфекційних хвороб тощо), належать до професійних захворювань. Зазначені працівники державних і комунальних закладів охорони здоров’я та державних наукових установ підлягають обов’язковому державному страхуванню на випадок захворювання на інфекційну хворобу в порядку та на умовах, установлених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку здійснення страхових виплат у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв’язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та визначення їх розмірів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 498, визначено страхові виплати медичним працівникам у разі встановлення інвалідності, або смерті від коронавірусної інфекції:

І група інвалідності – виплата становитиме 840 тисяч 800 грн;

ІІ група інвалідності – 735 тисяч 700 грн;

ІІІ група інвалідності – 630 тисяч 600 грн.

Члени сім’ї, батьки, утриманці у разі смерті медичного працівника від коронавірусної інфекції під час виконання професійних обов’язків, отримають 1 мільйон 576 тисяч 500 грн.

Такі страхові виплати призначатимуться і виплачуватимуться за рахунок коштів державного бюджету органами Фонду соціального страхування України.

Що робити якщо права порушують?

Якщо ви вважаєте, що умови вашої роботи загрожують вашому здоров’ю чи здоров’ю людей, які вас оточують, а роботодавець не слідує нормам законодавства про охорону праці, ви маєте право:

  • відмовитись від дорученої роботи. Зверніться з заявою до відділу охорони праці вашого закладу охорони здоров’я. Фахівці цього відділу разом з представником профспілки й уповноваженим трудового колективу мають дослідити і підтвердити цей факт. За цей період за медичним працівником зберігається середній заробіток (ст. 6 Закону України “Про охорону праці”);
  • розірвати трудовий договір за власним бажанням. У цьому випадку працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не меншому за тримісячний заробіток (ч. 3 ст. 38, ст. 44 Кодексу законів про працю України).

Також ви маєте право звернутися до:

  • адміністрації медичного закладудля отримання роз’яснень, інформації щодо обставин порушених прав та отримати відповідь у письмовому вигляді у встановлений законом термін;
  • професійної спілки (у разі її утворення), до завдань якої, зокрема належить представництво інтересів працівників у взаємовідносинах з адміністрацією медичного закладу, іншими органами та установами, нагляд за дотриманням законодавства про працю;
  • територіального органу Державної служби України з питань праці, що займається наглядом за дотримання роботодавцем норм з охорони праці й безпечних умов праці;
  • правоохоронних органів, якщо ви постраждали від адміністративних чи кримінальних правопорушень;
  • судуза захистом своїх порушених 

15 червня – День захисту людей похилого віку
У цей день говоримо про відмінність договору довічного утримання від договору дарування.

Відновлено конкурс з відбору адвокатів, які залучаються для надання безоплатної вторинної правової допомоги

Із 9 червня 2020 року відновлено конкурс з відбору адвокатів, які залучаються для надання безоплатної вторинної правової допомоги. Це передбачено наказом Міністерства юстиції України від 01.06.2020 року № 1818/5.

Конкурс з відбору адвокатів, які залучаються для надання безоплатної вторинної правової допомоги, розпочався 20 січня 2020 року. Зареєструвалися 1009 адвокатів, документи яких відповідають встановленим вимогам. Взяли участь у проходженні дистанційного курсу «Вступ до системи надання безоплатної правової допомоги» 916 адвокатів.

Перший етап конкурсу пройшов без персональної участі адвокатів. Конкурсні комісії розглянули документи адвокатів та оцінили за критеріями стажу адвокатської діяльності, наявності або відсутності застосування до них дисциплінарних стягнень, а також результати проходження дистанційного курсу «Вступ до системи надання безоплатної правової допомоги».

З 17 березня у зв’язку з встановленням карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, було призупинено конкурс з відбору адвокатів, які залучаються для надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Другий етап конкурсу триватиме з 9 по 12 червня. Він передбачає індивідуальні співбесіди адвокатів з конкурсною комісією. Адвокати оцінюватимуться за критеріями мотивації до надання безоплатної правової допомоги, комунікабельності, емоційної врівноваженості, вміння представити приклади надання правової допомоги.

До 23 червня має бути підписаний протокол про результати конкурсу. До 25 червня року – направлений до Координаційного центру з надання правової допомоги. До 2 липня дані про відібраних за результатами конкурсу адвокатів будуть внесені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу. Результати конкурсу будуть оприлюднені до 3 липня 2020 року.

Про тимчасове житло для внутрішньо переміщених осіб
Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»

Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» встановлено гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги. Одним із видів такої допомоги є  допомога на дітей одиноким матерям.

Зокрема, на таку допомогу мають право:

  • одинока мати, яка не перебуває у шлюбі, якщо у свідоцтві про народження дитини відсутній запис про батька або запис про батька здійснено за вказівкою матері дитини;
  • а також, мати дитини у разі смерті батька.

Якщо жінка, яка має статус одинокої матері, зареєструвала новий шлюб, за нею зберігається право на отримання державної грошової допомоги на дітей, які народилися до шлюбу, за умови, що такі діти не були усиновлені новим чоловіком.

Жінка, яка має дітей від особи, з якою вона не перебувала і не перебуває в зареєстрованому шлюбі, але з якою вона веде спільне господарство, разом проживає і виховує дітей, права на одержання допомоги, встановленої на дітей одиноким матерям, не має. І при реєстрації цією жінкою шлюбу з особою, від якої вона має дітей, допомога на дітей, народжених від цієї особи, не призначається.

За призначенням допомоги на дітей одиноким матерям необхідно звертатись до органу праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації. Для отримання грошей за місцем фактичного проживання слід надати довідку про неодержання зазначеної допомоги за місцем реєстрації.

Для оформлення грошової допомоги одиноким матерям до відповідного органу праці та соціального захисту населення необхідно подати наступні документи:

  • заяву про призначення допомоги, форма якої затверджується Міністерством соціальної політики;
  • витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини;
  • копію свідоцтва про народження дітей;
  • довідку про реєстрацію місця проживання матері та дитини;
  • довідку про доходи на кожного члена сім’ї;
  • декларацію про доходи та майновий стан.

Якщо жінка, яка народила дитину за межами України, не може подати документ, який підтверджує той факт, що вона є одинокою матір’ю, рішення про призначення їй допомоги на дитину приймається органом праці та соціального захисту населення на підставі висновку про початкову оцінку потреб дитини та сім’ї, наданого центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді із зазначенням інформації про факт проживання дитини з матір’ю, і документа про народження дитини легалізованого в установленому порядку.

Фінансове забезпечення на дітей одиноким матерям призначається з місяця подання повного комплекту документів та виплачується в установленому державою розмірі щомісяця до досягнення дитиною вісімнадцяти років. У разі навчання дитини за денною формою у закладах загальної середньої, професійно-технічної, фахової передвищої та вищої освіти, виплати продовжуються до закінчення навчального закладу, але не довше ніж до досягнення дитиною двадцяти трьох років включно.

Зазначена допомога призначається на кожну дитину окремо.

 Строк виплати грошової допомоги для одиноких матерів складає шість календарних місяців, тому, щоб не втратити кошти, кожні півроку допомогу слід переоформляти.

Сума допомоги одиноким матерям розраховується виходячи з різниці між ста відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Середньомісячний сукупний дохід сім’ї визначається згідно з Методикою обчислення сукупного доходу сім’ї для всіх видів соціальної допомоги на підставі довідки про доходи і декларації про доходи та майновий стан осіб, що звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги.

Варто звернути увагу, що українським законодавством самотній батько має ті ж права і пільги, що і самотня мама. Порядок отримання статусу тата-одинака і аналогічних пільг — такий самий, як і для жінок, що виховують дітей без батька.

У разі виникнення додаткових питань ви можете звернутися за номером телефона бюро (03657) 2-11-13 або за номером телефона єдиного контакт-центру системи правової допомоги 0 800 213 103, можете відправити своє звернення на електронну адресу kostopilske@legalaid.rv.ua чи поштою на адресу: вул. Сарненська, 24А, м. Костопіль, Рівненська обл., також рекомендуємо вам скористатися інформаційно-довідковою системою правових консультацій WIKILEGALAID.

Пільги для донорів

 

Щодо роботи ЦНАПу

 

Про обмін паспорта

Карантин як форс-мажор

Як отримати право на шлюб неповнолітнім?
Право на створення сім’ї має особа, яка досягла шлюбного віку. Саме на підставі шлюбу створюється сім’я  чоловіком та жінкою, які мають намір любити і поважати один одного, спільно проживати,  надавати взаємну допомогу, виховувати дітей, нести спільну відповідальність за їх майбутнє.

Сімейний кодекс України встановив шлюбний вік для чоловіків та жінок у вісімнадцять років.  Вони мають досягти повноліття на день реєстрації шлюбу.

А що робити, коли перше кохання у 16 років призводить до наміру жити однією сім’єю? Надання права на шлюб  особі у віці до 18 років  віднесено до компетенції суду.

  • Хто може звернутись до суду за наданням права на шлюб?

Особа, яка досягла 16 років. Заява про надання права на шлюб не може подаватися представником такої особи (навіть законним представником, тобто батьками чи особами, які їх замінюють).

  • В якому випадку суд задовольнить заяву?

Якщо укладення шлюбу відповідатиме інтересам неповнолітньої особи, яка бажає його укласти. Для того, щоб дійти до висновку про те, що ранній шлюб відповідатиме інтересам дитини, суд має отримати  відповідні докази. Судова практика свідчить, що найчастіше такими доказами виступають: фактичне створення сім’ї, народження в такій сім’ї  дитини, вагітність неповнолітньої жінки.

  • В який суд необхідно звертатись?

Справу розглядає суд за місцем проживання заявника.

  • Які вимоги до заяви про надання права на шлюб?

У заяві про надання права на шлюб зазначаються: прізвище, ім’я, по батькові заявника, його місце проживання та засоби зв’язку; прохання надати право на шлюб; відомості про ту особу, з ким планується шлюб; посилання на вік осіб, що бажають створити сім’ю, який не дозволяє це зробити за правилами Сімейного кодексу України; докази , що надання права на шлюб відповідає інтересам неповнолітнього заявника чи заявниці. До заяви додаються копії відповідних документів (свідоцтв про народження, медичних довідок про вагітність тощо). При цьому батьки заявника (неповнолітньої особи, яка бажає укласти шлюб), а також особа, з якою планується укладення шлюбу,  вказуються  у заяві про надання права на шлюб як заінтересовані особи.

  • На що звернути увагу в заяві?

Рішенням суду неповнолітній особі надається право на укладення шлюбу не загалом, а саме з конкретною особою, яка чітко зазначається у рішенні суду.  Це означає, що, одержавши право на шлюб з певною особою,  не можна зареєструвати шлюб з іншою. Якщо той, кому надано  право на шлюб з певною особою, забажає зареєструвати шлюб з іншою, йому належить  знову звернутися з заявою до суду. Якщо обидві особи, які мають намір укласти шлюб є неповнолітніми, то в такому випадку кожному із них необхідно подати до суду  окрему заяву про надання права на шлюб.

  • Чи потрібна згода батьків майбутніх наречених?

Для вирішення питання щодо зниження шлюбного віку не вимагається отримання згоди батьками неповнолітніх. Їх згода або, навпаки, заперечення проти реєстрації шлюбу їх неповнолітнім сином або донькою вирішального значення  не має. Проте їх позиція по даному питанню повинна бути з’ясована у судовому процесі. Думка батьків може сприяти встановленню дійсних обставин справи, з’ясуванню відповідності надання цього права інтересам неповнолітнього, оскільки ця відповідність – головний критерій задоволення заяви про надання права на шлюб.

ВИКЛЮЧЕННЯ З АКТОВОГО ЗАПИСУ ПРО НАРОДЖЕННЯ ДИТИНИ ДАНИХ ПРО БАТЬКА ДИТИНИ
Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров’я про народження дитини (ст. 122 Сімейного кодексу України). Іншими словами, під час народження дитини, за умови перебування у шлюбі, чоловік має бути записаний батьком такої дитини. В ту ж чергу, на сьогоднішній день існує законодавча можливість оспорювання батьківства, коли, для прикладу, особа записана батьком дитини в дійсності не є таким батьком.

Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття (ст. 136 Сімейного кодексу України).

Відповідно до ст. 122 Сімейного кодексу України, дитина, яка зачата або народжена у шлюбі походить від подружжя. Але, на жаль, дуже часто відбувається зачаття, а іноді навіть народження дитини задовго до офіційної реєстрації шлюбу. Крім того, як свідчить практика, нерідко батьком дитини, народженої в шлюбі, є зовсім інший чоловік.

Оспорити своє батьківство в судовому порядку має право особа, яка записана батьком дитини відповідно до ст.ст. 122, 124 і 126 Сімейного кодексу України.

Чоловік має право оспорити своє батьківство:

–  якщо дитина народжена у шлюбі;

–  якщо на момент народження дитини батьки в шлюбі не перебували, але при реєстрації народження батько визнав своє батьківство;

–  якщо дитина народилася до спливу десяти місяців з моменту розірвання шлюбу або визнання шлюбу недійсним, але після реєстрації повторного шлюбу його матері з іншою особою.

Не має права оспорювати своє батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є батьком цієї дитини, а також особа, яка дала згоду на використання допоміжних репродуктивних технологій.

У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Підставою для задоволення позову є доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною. Ці дані можуть бути встановлені на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Важливе значення в процесі доказування має висновок експерта. За результатами проведення судово-біологічної (генетичної) експертизи із застуванням методики генотипоскопії (аналізу ДНК) експерти можуть визначити батьківство із ймовірністю до 99,9 відсотків або дійти висновку про його виключення. Дійти висновку про виключення батьківства можливо і на підставі судово-імунологічної експертизи (експертизи крові), або судово-медичної експертизи, яка б визначила здатність особи до зачаття дитини. Однак, експертиза ДНК, на сьогодні, є найбільш ефективним доказом, що підтверджує наявність чи відсутність батьківства особи щодо дитини.

Коло осіб, які можуть оспорити батьківство:

–  особа, записана в свідоцтві про народження батьком дитини;

–  діти-спадкоємці зазначеної вище особи у випадку, якщо він: помер до народження дитини і залишив нотаріусу заяву про невизнання свого батьківства, або помер після народження дитини, але за життя подав позов до суду про виключення свого імені з актового запису про народження.

–  дружина або батьки (спадкоємці) після смерті особи, яка за життя не знала, що записана батьком дитини;

–  мати дитини, якщо батьком дитини записаний її чоловік, а насправді ним є інший чоловік – біологічний батько (за умови, що справжній батько підтвердить це у своїй заяві про визнання себе батьком дитини).

Існує ще ст. 129 Сімейного кодексу України, в якій мова йде щодо спору про батьківство між чоловіком матері та чоловіком, який вважає себе батьком. У такому разі: чоловік, який вважає себе батьком, має право пред’явити позов до чоловіка матері дитини про визнання свого батьківства.

Орган, компетентний розглядати дані питання, – суд загальної юрисдикції. У своєму рішенні суд визнає/не визнає батьком дитини і вирішить питання щодо актового запису – внести в нього зміни або залишити в первісному вигляді.

В такому випадку, необхідно буде довести відсутність кровного споріднення між заявником та дитиною. Слід зазначити, якщо особа яка записана батьком дитини, знала в момент реєстрації її батьком, що вона не є батьком дитини, то така особа не має права оспорювати своє батьківство (ст. 136 Сімейного Кодексу України).

Для звернення до суду необхідно сплатити судовий збір у розмірі, визначеному Законом України “Про судовий збір”, окрім випадків коли особи звільнені від сплати судового збору.

Які документи потрібні, щоб оспорити батьківство

Для цього потрібно скласти та подати до суду позовну заяву та її копії (відповідно до кількості осіб, які братимуть участь у справі). До неї додається копія свідоцтва про народження (за можливості надати).

До позову також необхідно додати квитанцію про сплату судового збору. Якщо при мотивації своїх вимог, посилатися на якісь письмові докази, то їх також слід долучити, бажано, в оригіналі.

До моменту народження дитини, оспорювати батьківство не можна. Граничним моментом, до якого ще можна оспорити батьківство, є повноліття дитини. Неможливо оспорити батьківство після смерті дитини.

Позовної давності для оспорювання батьківства особою, яка записана батьком дитини, немає. Для матері цей термін обмежується 1 роком з дня, коли жінка довідалася або могла довідатися про те, що вона є матір’ю дитини (ст. 139 Сімейного кодексу України). Такий же термін – 1 рік – визначено для можливості подати позов про визнання батьківства за ст. 129 Сімейного кодексу України.

Які докази слід надати для заперечування батьківства

Конкретного переліку можливих доказів Сімейний кодекс України не надає, тому застосовуючи аналогію закону, звертаємося до (Цивiльного процесуального кодексу України (далі по тексту – ЦПК України). Ґрунтуючись на положеннях ЦПК України ними можуть бути:

– показання свідків (сусіди можуть підтвердити, що до дружини навідувався сторонній чоловік або що довгий час не проживали разом);

– речові докази (наприклад, квитки, що підтверджують факт тривалої відсутності в той період, коли дружина завагітніла, відрядні лист і т.д.);

– результати судово-медичної, генетичної, біологічної експертиз.

ПОРЯДОК ОСКАРЖЕННЯ ПОСТАНОВИ У СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ
Визначення органу, який має право розглядати скаргу, подану при оскарженні постанови у справі про адміністративне правопорушення прямо залежить від того, який саме орган прийняв постанову у справі. Так, якщо справу розглядала адміністративна комісія, скарга розглядається виконкомом відповідної ради; якщо справу розглядав виконком сільської, селищної, міської ради – відповідна рада; при розгляді справи іншим органом (посадовою особою) – вищестоящим органом (посадовою особою). Незалежно від того, який орган розглядав справу, оскаржити постанову завжди можна у районному, районному у місті, міському чи міськрайонному суді.

Скарга подається в орган (посадовій особі), який виніс постанову по справі. При цьому подача скарги в інший орган встановлюється законодавством України. Орган (посадова особа), одержавши скаргу, зобов’язаний надіслати її разом із матеріалами справи органу (посадовій особі), правомочному її розглядати, термін, встановлений для цього – три доби.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено:

1)постанову адміністративної комісії – у виконавчий комітет відповідної ради або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими КпАП;

2)рішення виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради – у відповідну раду або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими КпАП;

3)постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення – у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими КпАП;

Строки оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення

Постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено протягом 10 днів. Цей строк починає обчислюватися з моменту винесення постанови. У випадку, якщо встановлений строк був пропущений з поважних причин, його може бути поновлено. До того ж особа, яка має право на оскарження постанови у справі (це – потерпілий, особа, щодо якої її винесено, законний представник цих осіб та захисник, за дорученням і від імені свого підзахисного), надає письмову заяву про поновлення строку. В заяві обов’язково вказується причина, з якої був пропущений строк. Орган (посадова особа), який розглядає заяву, перевіряє обгрунтованість причини, за власним переконанням вирішує, чи є вона поважною. Такою причиною може бути визнана хвороба особи, її від’їзд у службових справах, та інші. Заяву щодо поновлення строку може бути подано до органу, що має право розглядати скаргу, або до суду.

ОСОБЛИВОСТІ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ НЕПОВНОЛІТНІХ
ОСОБЛИВОСТІ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ НЕПОВНОЛІТНІХ неповнолітніх має свою специфіку.

Неповнолітні особи, які не досягли 18 років у трудових правовідносинах прирівнюються до дорослих осіб (ст.187 КЗпП). При цьому, в галузі охорони праці, відпусток, робочого часу та інших умов праці неповнолітні користуються пільгами, які встановлені законодавством України.

З якого віку і при яких умовах дозволяється працевлаштування неповнолітніх?

З 16 років до 18 років

приймаються на роботу без згоди батьків.

З 15 років до 16 років

Прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років не допускається.

Як виняток, за наявності згоди одного з батьків, на роботу можуть прийматися неповнолітні, які досягли 15 років.

  З 14 років до 15 років

Прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років не допускається.

Як виняток, такі особи можуть залучатись для виконання легкої роботи.

Також потрібна згода одного із батьків.

Можуть залучатись виключно для роботи у вільний від навчання час. Робота для підлітків повинна бути легкою та не завдавати шкоди здоров’ю неповнолітнього, а також не порушувати процес навчання (ст.188 КЗпП).

Особливості працевлаштування неповнолітніх.

Неповнолітня особа обов’язково повинна пройти медичний огляд і надати роботодавцю медичний висновок про відсутність протипоказань для участі в трудовій діяльності. В подальшому особа повинна проходити кожного року обов’язковий профілактичний медичний огляд до досягнення 21-річного віку (ст. 191 КЗпП).

З неповнолітньою особою трудовий договір обов’язково укладається у письмовій формі. Особа, що не досягла 16 років і не має паспорта, повинна надати роботодавцю свідоцтво про народження.

Неповнолітнім особам під час прийому на роботу випробувальний термін не встановлюється (ст. 26 КЗпП).

Кожна установа, організація та підприємство повинні вести  відповідний облік неповнолітніх працівників, в якому зазначається дата їх народження (ст. 189 КЗпП).

Скільки годин мають працювати неповнолітні?

Для неповнолітніх осіб встановлюється скорочена тривалість робочого часу:

  1. особам від 16 до 18 років – до 36 годин на тиждень (включно);
  2. особам від 15 до 16 років – до 24 годин на тиждень (включно);
  3. учні віком від 14 до 15 років, які працюють під час канікул можуть працювати не більше 24 години на тиждень (ст. 51 КЗпП).

Для учнів усіх цих вікових категорій, які працюють протягом навчального року – тривалість робочого часу не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, зазначеної вище для осіб відповідного віку.

 

Охорона праці неповнолітніх. Які умови праці неповнолітніх і яку роботу забороняється виконувати неповнолітньому?

  1. Роботу із небезпечними та шкідливими умовами праці, важку та підземну роботу (ст.190 КЗпП).
  2. Переміщування та підіймання речей, вага яких більша за встановлені для них граничні норми. Вантажна робота підлітків не повинна становити більше 1/3 робочого часу.
  3. Нічну, надурочну та роботу у вихідні дні (ст.192 КЗпП). Час з 10 годин вечора до 6 годин ранку – вважається нічним.

 

Право неповнолітніх на відпустку.

Тривалість щорічної відпустки неповнолітніх осіб  складає 31 календарний день (ст.75 КЗпП).

Для неповнолітніх відпустка надається у зручний для них час. Щорічні відпустки працівникам віком до вісімнадцяти років повної тривалості у перший рік роботи надаються за їх заявою до настання шестимісячного терміну безперервної роботи.

Також забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років.

ЯК ОТРИМАТИ ПОДАТКОВУ ЗНИЖКУ?
Щоб повернути собі частину сплачених за навчання грошей, потрібно буде зібрати пакет документів, до якого входять:
  • копія паспорта;
  • копія ідентифікаційного номеру;
  • копія про доходи за формою №3;
  • копія договору із закладом освіти;
  • копія квитанцій (чеків, платіжних доручень) про оплату навчання;
  • оригінали документів, що підтверджують ступінь споріднення (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб);
  • податкова декларацію про майновий стан і доходи;
  • заява, у якій зазначено реквізити рахунку для перерахування відшкодування.

Пакет документів готовий? Тепер залишилось не так багато. Потрібно лише звернутися до відділення фіскальної служби за місцем проживання.

Кошти повернуться на рахунок впродовж приблизно 60 днів із моменту подачі всіх необхідних документів.

 

НА КОГО ВИГІДНІШЕ ОФОРМЛЮВАТИ ПОДАТКОВУ ЗНИЖКУ?

Оформленням податкової знижки краще займатися тому, хто офіційно працює і отримує найбільшу зарплату.

Це логічно, оскільки розмір соціальної пільги безпосередньо залежить від суми сплачених податків, але разом із цим не може перевищувати 18% від них.

Особливості розрахунку поясню на прикладі. Припустимощо офіційна зарплата в чоловіка склала 200 тисяч гривень за рікІз цієї суми установа, у якій він працюєутримала з нього податок на доходи фізичних осіб (ПДФО – 18%) у розмірі 36 тисяч гривень. А за навчання своєї доньки він сплатив 40 тисяч гривень.

Отже, формула розрахунку така:

  1. 200 000 – 40000 = 160 000.
  2. Із отриманої суми слід відняти податок на доходи фізичних осіб, тобто 160000 * 18% = 28 800.
  3. 36 000 – 28800 = 7 200.

Це і буде та сама сума, на яку можна розраховувати під час оформлення пільги на навчання.

Важливо: повернути кошти вдасться лише за здобуття освіти у вітчизняних закладах.

При цьому обов’язково слідкуйте за тим, щоб у квитанції про сплату за навчання були вказані дані саме тієї особи, яка укладала договір із закладом освіти й буде отримувати податкову пільгу.

Якщо ж ваша дитина здобуває освіту за кордоном, доведеться розраховувати на власні сили.

Це також стосується і тих студентів, які вступили на військові кафедри.

У кожного розмір податкової пільги, на яку він претендує, буде різнитися. Однак, незалежно від суми, не варто ігнорувати свої права.

Звичайно, щоб зібрати всі документи, доведеться витратити трохи часу.

На заході ця процедура доведена до автоматизму. Наприклад, у Канаді всі працівники отримують звіти з інформацією про зароблені кошти на власні електронні пошти, а в їх податкових деклараціях навіть зазначена спеціальна графа під назвою “спортивні й художні заняття”.

У нашій країні поки що реалізація права на податкову пільгу буде тривалішою, але найважливіше, що така перспектива існує, а тому нею обов’язково слід скористатися.

ЯК ЗАХИСТИТИ СВОЇ ПРАВА СПОЖИВАЧА?
Перед покупкою обов’язково з’ясуйте:
  • найменування та місцезнаходження продавця
  • основні характеристики продукції
  • ціну
  • порядок прийняття претензій, умови гарантії та поставки
  • порядок повернення/ обміну

Забезпечити свою покупку в Інтернеті можна за допомогою:

Відправлення товару з післяплатою.

Післяплата – спосіб розрахунку, коли гроші за товар сплачуються у поштовому відділенні та за додаткову плату надсилаються продавцеві. При післяплаті можна оглянути товар прямо у відділенні та відмовитися від купівлі, якщо він не підійшов.

Повернення оплати через банк.

Якщо Ви оплатили покупку в Інтернеті, а продавець  не відправив куплений товар – зверніться до свого банку із заявою про повернення сплачених коштів. Банк пояснить, чи можливе повернення коштів, скоординує подальші дії та проведе розслідування.  Якщо через банк повернути гроші не вдалося – звертайтеся із позовом про відшкодування коштів до суду.

Що робити, якщо Інтернет-магазин відмовляється від обміну/повернення товару?

Щоб повернути/обміняти придбаний в Інтернет-магазині товар:

  1. Збережіть документ, що підтверджує оплату/отримання товару.
  2. Переконайтеся, що товар зберігся у первісному вигляді.
  3. Протягом 14 днів з дня купівлі зверніться до продавця з вимогою повернути/обміняти товар.
  4. Повідомте, як можна забрати товар – витрати за пересилку покладаються на продавця або за домовленістю сторін.

Якщо продавець відмовляється прийняти/ обміняти товар:

  1. Переконайтеся, що володієте інформацією про суб’єкта господарювання, який здійснив продаж.
  2. Зверніться із заявою про порушення своїх прав до  територіальних органів Держпродспоживслужби України чи  до суду за місцем свого проживання.

Судовий збір за позовами про порушення прав споживачів не стягується.

Для яких цілей я можу отримати споживчий кредит?

Отримати споживчий кредит можна для задоволення потреб, не пов’язаних з підприємницькою, професійною діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника.

Договір про споживчий кредит укладається тільки у письмовій формі.

УВАГА! Забороняється у будь-який спосіб ускладнювати прочитання споживачем тексту договору, у тому числі шляхом друкування його дрібним кеглем, злиття кольору шрифту з кольором фону.

Споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин. У зв’язку з цим споживач не зобов’язаний сплачувати будь-які інші платежі (штраф, неустойку, тощо).

Чи маю я право на інформацію про харчові продукти, які купую?

06 грудня 2018 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про інформацію для споживачів щодо  харчових продуктів». Відтепер будь-який харчовий продукт має супроводжуватися  інформацією  про нього. Інформація  має бути точною, достовірною, зрозумілою та  міститися безпосередньо на упаковці або етикетці. Обов’язковою для надання є така інформація:

  • назва продукту, перелік інгредієнтів та їх кількість;
  • інгредієнти, що спричиняють алергію або непереносимість;
  • кількість продукту в установлених одиницях виміру;
  • мінімальний термін придатності або дата «вжити до»;
  • будь-які спеціальні умови зберігання та/або використання;
  • найменування та місцезнаходження оператора ринку або імпортера;
    країна або місце походження ;
  • інструкції з використання;
  • фактичний вміст спирту у напої ;
  • інформація про поживну цінність.

ВАЖЛИВО! Оператор ринку харчових продуктів не має права стягувати зі споживачів додаткову плату за надання обов’язкової інформації про харчові продукти.

Продавець відмовляється здійснити безготівковий розрахунок за купівлю товару?

Суб’єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері продажу товарів (послуг) і використовують реєстратори розрахункових операцій (РРО), повинні забезпечити приймання електронних платіжних засобів. Інші суб’єкти господарювання  можуть використовувати платіжні термінали за власним бажанням.

Якщо Вам відмовили у розрахунку банківською картою – зверніться зі скаргою на гарячу лінію Держпродспоживслужби і вимагайте застосування до продавця санкцій за порушення      положень Закону «Про захист прав споживачів».

Штраф покладається за відмову здійснити безготівковий розрахунок або за відсутність POS-терміналу там, де він повинен бути. Перелік таких місць визначений постановою КМУ №878 від 29 вересня 2010 року.

ВАЖЛИВО! Платіжні карти можуть не приймати магазини і кафе, обладнані касовими апаратами, якщо їх торговельна площа менше 20 кв.м (крім заправок) або якщо вони знаходяться в населених пунктах, де проживає менше 25 тисяч чоловік. Також платіжні термінали можуть не мати їдальні на підприємствах, в закладах освіти та військових частинах.

Якщо ціна товару (послуги) на ціннику і у чеку не співпадає?

Інформація про ціну товару повинна бути надана споживачеві до придбання товару  (послуги).

Цінник має бути:

– чіткий і простий для розуміння.

– відображає ціну кожної одиниці або категорії продукції.

– включає  всі податки та платежі, які сплачуються під час придбання.

ПАМ’ЯТАЙТЕ! Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

При виникненні непорозумінь при розрахунку за товар:

1) Зверніться до адміністрації магазину з вимогою повернути різницю між ціною на ціннику та  у чеку.

2) У випадку відмови – зверніться із заявою про порушення своїх прав до територіальних органів Держпродспоживслужби України або до суду за місцем проживання.

Як діяти, коли замовлення не відповідає зображенню в меню?

Вимагайте у продавця замінити його на придатний або повернути  сплачені кошти. Для заміни товару обов’язково пред’явіть чек, який підтверджує покупку.

Якщо Ви придбали придатний продукт, але за зовнішніми ознаками він видається зіпсованим – це може свідчити про порушення умов зберігання або підроблення дати виготовлення. Ви можете замінити такий товар або повернути сплачені за нього кошти.

Якщо Ви виявили прострочений чи зіпсований харчовий продукт на полиці магазину – обов’язково повідомте адміністрацію та вимагайте прибрати такий товар з продажу. Попросіть перевірити всю партію, щоб не отруїлися інші покупці. Продукти могли потрапити до магазину вже зіпсованими.

Зіпсований товар підлягає списанню та утилізації!

Куди звернутися за допомогою?

Якщо дотримання наших рекомендацій не допомогло, і ваше право було порушено – звертайтеся:

  •  Цілодобова гаряча лінія Держпродспоживслужби:

044 364 77 80

  • Адреси (телефони) територіальних органів Держпродспоживслужби

www.consumer.gov.ua.

  • Єдиний контакт-центр системи безоплатної правової допомоги:

0 800 213  103

Відповідальне Батьківство
#Відповідальне Батьківство – ініціатива Уряду, спрямована на те, щоб українські діти стали більш захищеними, а батьки – відповідальними.

Рекомендації щодо забезпечення прав споживачів!
У селі Мала Любаша Костопільського району відбувся виїзний прийом громадян
У четвер, 28 лютого, в рамках роботи мобільних точок доступу до системи безоплатної правової допомоги  у населених пунктах Рівненської області відбулося консультування громадян на базі сільської ради Малолюбашанської ОТГ Костопільського району. У заході взяли участь заступник начальника головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби – начальник Управління державної виконавчої служби Вячеслав Бедикайло, начальник відділу розгляду звернень та забезпечення діяльності комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Управління державної реєстрації Олена Міщур та працівник Костопільського бюро правової допомоги Ірина Яскал. Мешканців населеного пункту цікавили питання порядку спадкування майна, реєстрації права власності на нього, поділу (виділу) об’єкта нерухомості та виділення частки із спільного майна подружжя в натурі. В рамках правопросвітницької роботи працівники Рівненської  юстиції проінформували громадян про превентивні заходи захисту майна (в тому числі щодо запобігання рейдерським захопленням земельних ділянок). Посадові особи сільської ради дізналися про можливість здійснення функцій у сфері державної реєстрації.

Крім того, з метою надання адресної безоплатної правової допомоги незахищени мверствамнаселення, цього ж дня проведено консультативну роботу в Управлінніпраці та соціального захисту населення Костопільської районної державної адміністрації.

Окрім того, Іриною Яскал було проінформовано громадян про права та обов’язки виборця, переліку документів, які необхідно брати з собою на виборчу дільницю.

По закінченню заходу присутніх проінформовано про систему безоплатної правової допомоги, категорії осіб, які за законом мають право на безоплатну правову допомогу, завдання та функції бюро, його місце знаходження та контакти.

Щодо спадкування!
прийнятття спадщ

Важливо!
51062478_587492598358197_7515893889815805952_nБезымянный1Безымянный
НАСИЛЬСТВО – ЦЕ
– фізичне (заподіяння тілесних ушкоджень, незаконне позбавлення волі, мордування, залишення в небезпеці, ненадання допомоги, заподіяння смерті);

– сексуальне (будь-які діяння сексуального характеру, вчинені без згоди особи);

– психологічне (словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, що спричиняють невпевненість, нездатність захистити себе, шкоду психічному здоров’ю);

– економічне (умисне позбавлення житла, їжі, одягу, коштів чи документів, перешкоджання в отриманні лікування, заборона працювати, примушування до праці, заборона навчатися).

ХТО НЕСЕ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ДОМАШНЄ НАСИЛЬСТВО?

Кривдник з числа таких осіб:

– подружжя;

– особи, які проживають (проживали) спільно однією сім’єю;

– їх родичі;

– опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі;

– колишнє подружжя;

– наречені;

– особи, які мають спільних дітей.

ЩО РОБИТИ У РАЗІ ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА?

Одразу викликати поліцію – 102!
Звернутися на «гарячу лінію» – 116-123 (цілодобово та безкоштовно в межах України)

Якщо Ви стали свідком насильства стосовно дитини – негайно повідомте про це службу у справах дітей! Захистіть дитину від домашнього насильства!

Найнебезпечніший співучасник домашнього насильства – мовчання!

#CтопНасильство Законом України «Про запобі
гання та протидію домашньому насильству» передбачено нові механізми захисту від домашнього насильства:

Терміновий заборонний припис

Підстава: ініціатива поліції або заява постражалої особи

Передбачає для кривдника: – зобов’язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи;
– заборону на вхід та перебування у місці проживання (перебування) постраждалої особи;
– заборону в будь-який спосіб контактувати із постраждалою особою.

За невиконання припису – штраф, громадські роботи або адміністративний арешт.
Термін дії припису – до 10 діб.

Обмежувальний припис

Підстава:заява потерпілої особи або її представника, батьків, родичів, органу опіки та піклування.

Рішення про застосування обмежувального припису приймає суд не пізніше 72 годин.

Передбачає для кривдника:
– заборону перебувати у в місці спільного проживання (перебування);
– усунення перешкод у користування майном потерпілою особою;
– обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
– заборону наближатися на визначену відстань до місця проживання
(перебування), навчання, роботи, інших місця відвідування пострждалої особи;
– заборону особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, переслідувати її, спілкуватися з нею;
– заборону вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою.

Термін застосування – до 6 місяців.

ДЕ І ЯК ОТРИМАТИ ДОПОМОГУ?

– безоплатна юридична допомога (захист, представництво у суді, складання документів)

Постраждалим від домашнього насильства гарантується правовий захист, правові послуги призначеного адвоката (юриста) оплачує держава.

Контакти центрів: www.legalaid.gov.ua/ua/local-centres

– психологічна підтримка та соціальні послуги (консультування, кризове та екстрене втручання, соціальний супровід, посередництво тощо) у центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, мобільних бригадах соціально-психологічної допомоги

Контакти центрів: http://www.msp.gov.ua/news/14911.html
Контакти мобільних бригад: http://www.msp.gov.ua/news/14910.html

– тимчасовий притулок у центрі соціально-психологічної допомоги, кризовому центрі або притулку для жертв домашнього насильства.

Контакти центрів: http://www.msp.gov.ua/news/14909.html

Потрапити до такого закладу можна, звернувшись до місцевої державної адміністрації або міської ради.

Якщо Ви стали свідком домашнього насильства щодо своїх близьких, рідних, знайомих, звертайтеся до поліції! Ваша небайдужість може врятувати чиєсь життя*

*За статистикою, щороку понад 600 жінок в Україні гинуть в результаті домашнього насильства.
Згідно з дослідженнями за оцінками експертів менше 23% постраждалих звертаються за допомогою.

Разом зробимо Україну вільною від насильства!

ЯК ВИКОНАТИ РІШЕННЯ СУДУ?
Рішення суду – це це акт, ухвалений іменем України, яким закінчується розгляд справи в суді. Судовими рішеннями є: ухвали, рішення, постанови, судові накази. Судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України.

Коли рішення набирає законної сили?

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Як виконується судове рішення?

Судове рішення може виконуватись у добровільному або примусовому порядку. Якщо боржник відмовляється виконувати рішення добровільно, необхідно звернутися до суду, який розглядав справу, із заявою про видачу виконавчого листа.

ВАЖЛИВО: Виконавчий лист обов’язково має містити:
1) назву і дату видачі документа, найменування органу, прізвище, ім’я, по батькові та посаду посадової особи, яка його видала;
2) дату прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування стягувача та боржника, їх місцезнаходження, дату народження боржника – фізичної особи;
4) реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта;
5) резолютивну частину рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дату набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред’явлення рішення до виконання.

Що робити із виконавчим листом?

Крок 1. Звернутися із заявою до державної виконавчої служби або приватного виконавця. Важливовиконавчий лист може бути пред’явлений до примусового виконання протягом трьох років.
Знайти потрібний підрозділ державної виконавчої служби: https://minjust.gov.ua/str_ust_der Обрати приватного виконавця: https://erpv.minjust.gov.ua

Довідково: Законом запроваджено інститут приватних виконавців. Відтепер виконати рішення суду можна легко, зручно, без черг. Які рішення може виконувати приватний виконавець? Усі, крім рішень:
1) про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною;
2) за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування;
3) за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону;
4) за якими стягувачами є держава, державні органи;
5) адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини;
6) які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності;
7) про виселення та вселення фізичних осіб;
8) за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена;
9) про конфіскацію майна.

Крок 2. Сплатити авансовий внесок до органу державної виконавчої служби, куди буде подано виконавчий лист: https://minjust.gov.ua/dep/ddvs/rekviziti-depozitnih-rahunkiv-ta-rahunkiv-dlya-avansovih-vneskiv або до приватного виконавця. Розмір внеску: 2 % суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати (до 37230 грн).

ВАЖЛИВО: авансовий внесок не сплачується у справах щодо: стягнення заробітної плати, поновлення на роботі, пенсійних, соціальних виплат, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;
відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю фізичної особи;
стягнення аліментів;
відшкодування майнової та/або моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення; у яких стягувачем є державні органи, інваліди війни, інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби;
у разі виконання рішення Європейського суду з прав людини.

Як отримати присуджені кошти?

Грошові суми, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби чи рахунок приватного виконавця.
За письмовою заявою стягувача – фізичної особи стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем на зазначений стягувачем рахунок у банку або іншій фінансовій установі чи надсилаються на адресу стягувача поштовим переказом, що здійснюється за його рахунок, крім переказу аліментних сум.

Що робитиякщо виконавець недобросовісно виконує рішення?

Якість виконання рішення – пріоритет Міністерства юстиції. Для нас важливо, аби усі рішення суду виконувалися вчасно, якісно та у повному обсязі.
Скаргу на державного виконавця можна подати до:
начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець: https://minjust.gov.ua/str_ust_der
Міністерства юстиції: 01001 м.Київ, вул.Городецького, 13. або суду.
Скаргу на приватного виконавця можна подати до Міністерства юстиції або суду.
Відповідальність за невиконання рішення суду
Умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили, або перешкоджання його виконанню карається штрафом від 8500 грн до 17000 грн або позбавленням волі на строк до трьох років.

ВАЖЛИВО: з 06.02.2018 підвищено відповідальність за несплату аліментів!
Якщо розмір заборгованості зі сплати аліментів перевищує 6 місяців до неплатників застосовуються обмеження щодо:
– виїзду за межі України
– керування транспортними засобами
– користування зброєю
– полювання
– вирішення питання про виїзд дитини за кордон.
Вказані обмеження застосовуються тимчасово до погашення боржником суми у повному обсязі.
Підстава для застосування санкційпостанова державного виконавця. Окрім того до боржника можуть бути застосовані суспільно корисні роботи на строк до 1 місяця.
Підстава: рішення суду на основі складеного державним виконавцем протоколу. У разі ухилення від виконання суспільно корисних робіт суд може прийняти рішення про застосування адміністративного арешту до п’ятнадцяти діб.

До особи, що умисно не виконує рішення суду (приховує доходи, змінює місце проживання чи роботи без повідомлення державного чи приватного виконавця) застосовується кримінальна відповідальність відповідно до статті 164 Кримінального кодексу: громадські роботи до двохсот сорока годин арешт до шести місяців або обмеження волі до трьох років.

Що таке РЕЄСТР боржників?

Реєстр боржників – це онлайн база даних про боржників, що ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов’язання боржників для запобігання відчуженню боржниками майна.
Перевірити інформацію: https://erb.minjust.gov.ua/#/search-debtors

ВАЖЛИВО: відомості стосовно боржника виключаються з Реєстру одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.14 грудня

14 грудня 2018 року головним спеціалістом «Костопільське бюро правової допомоги» Іриною Яскал спільно з фахівцем Костопільського районного сектору філії Державної установи «Центр Пробації» в Рівненській області Ілоною Пастушок та старшим інспектором Дмитром Лейченко, дільничим офіцером поліції Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області Борисюк Тарасом Сергійовичем з метою якнайповнішого інформування не тільки дорослої частини населення, а й дітей в Мащанській ЗОШ І-ІІІ ступенів Костопільського району та в Берестовецькій ЗОШ було проведено лекції на тему «Права людини понад усе» , «Стоп Булінг!» .Усіх присутніх  проінформовано про права людини та способи їх захисту у разі порушення. Роз’яснено поняття булінгу та його види. Окрім того, учнів повідомлено про види покарань, які можуть застосовуватися до неповнолітніх, також основні моменти притягнення до адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство.

БЕЗОПЛАТНЕ ОТРИМАННЯ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ
Учасники бойових дій мають право на першочергове відведення земельних ділянок для:

– Особистого селянського господарства – до 2 га.
– Ведення садівництва – до 0,12 га.
– Будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд
у селах – до 0, 25 га
селищах – до 0,15 га
містах –  до 0,1 га.
– Індивідуального дачного будівництва – до 0,1 га.
– Будівництва гаражів – до 0,01 га.

! Скористатися правом на відведення земельної ділянки можна один раз за кожним видом діяльності.

Як отримати земельну ділянку?

  1. Оберіть земельну ділянку.

Оберіть з ділянок, позначених білим кольором на сторінці http://map.land.gov.ua/kadastrova-karta .
Перевірте, чи земельна ділянка вільна – зверніться до територіальних управлінь Держгеокадастру або до сільської, селищної, міської ради за місцем розташуванням ділянки.

  1. Отримайте дозвіл на виділення земельної ділянки.

Підготуйте документи:
– клопотання довільної форми із зазначенням цільового призначення земельної ділянки та орієнтовних розмірів графічні матеріали із зазначенням місця розташування земельної ділянки;
– погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб};
– копію посвідчення УБД/ копія довідки про участь в АТО/ витяг з наказу;
– копію паспорта;
– копію ідентифікаційного номера.

Зверніться із документами до уповноваженого органу:
– з земель комунальної власності – до сільських, селищних, міських рад;
– з земель державної власності – до районних держадміністрацій;
– сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування – до територіальних органів Держгеокадастру.

  1. Розробіть та погодьте проект землеустрою.

– Оберіть землевпорядну організацію.
– Укладіть із організацією договір про розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Строк виготовлення проекту – до 6 місяців.
– Погодьте проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки:

  • місцевим управлінням Держгеокадастру;

  • місцевим відділом архітектури та містобудування;

  • іншими організаціями (органи лісгоспу, водгоспу, охорони культурної спадщини, екології) в окремих індивідуальних випадках.

Висновок про погодження додається до проекту землеустрою.

  1. Оформте права на земельну ділянку.

– Зареєструйте земельну ділянку в Державному земельному кадастрі, отримайте кадастровий номер.
– Отримайте рішення органу, який передає у власність земельну ділянку, про передачу обраної ділянки у власність:

  • комунальної власності – до сільської, селищної, міської ради;

  • державної власності – районної адміністрації;

  • сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування – територіальних органів Держгеокадастру.

– Зареєструйте право власності на земельну ділянку у державного реєстратора прав або нотаріуса.

Загальнонаціональний правопросвітницький проект «Я МАЮ ПРАВО!»

мирне 11.10

11 жовтня 2018 року проведено консультування з правових питань в Мирненському офісі Малолюбашанської сільської ради головним спеціалістом відділу “Костопільське бюро правової допомоги” Рівненського МЦ з надання безоплатної вторинної правової допомоги Яскал Іриною Петрівною спільно з начальником відділу розгляду звернень та забезпечення діяльності комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Рівненській області Міщур Оленою Григорівною та головним спеціалістом  відділу взаємодії з суб’єктами державної реєстрації та підвищення кваліфікації державних реєстраторів Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Рівненській області Савчук Ларисою Борисівною.

В основному питання, які цікавили людей, стосувалися відчуження майнових паїв, проблем та шляхів їх вирішення, оренди та приватизації земельних ділянок.

Також, в рамках реалізації загальнонаціонального правопросвітницького проекту «Я МАЮ ПРАВО!» під час консультацій громадян та працівників проінформовано про права та механізми їх захисту. Окрім інформування, розповсюдили інформаційні буклети на різні теми.

вул інформування

Підвищуємо правову грамотність громадян
28 вересня 2018 року керівником відділу «Костопільського бюро правової допомоги» Рівненського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Мар’яною Литвин було проведено вуличне інформування.

Під час заходу  було роздано інформаційні буклети «Як протидіяти насильству», коротко проінформовано куди звертатися у випадку, якщо особа стала потерпілою від насильства. Також костопільчан проінформовано про місцезнаходження та послуги, які надає Костопільське бюро правової допомоги.

Як-вирішити-спір 2 ст

Що-таке-спір1ст

Що таке спір, та як його вирішити?

Консультують фахівці Костопільського бюро правової допомоги.

Спір – це юридичний конфлікт між учасниками правовідносин, який виникає внаслідок різного розуміння ними взаємних прав та обов’язків, що перешкоджає їх реалізації, та у якому кожен з учасників захищає свої права. При цьому, сторони можуть і не «сперечатися» буквально, але своєю бездіяльністю або неналежним виконанням юридичних обов’язків порушувати права іншої сторони і таким чином викликати протиріччя.

Які бувають спори?

За змістом, тобто за характером прав та обов’язків, якими наділені учасники правовідносин:

• сімейні,
• земельні,
• житлові,
• цивільні,
• господарські,
• адміністративні,
• корпоративні,
• трудові.

ВАЖЛИВО: Способи вирішення спору визначаються залежно від змісту 

Не вдалося вирішити спір самостійно?

ЗВЕРТАЙСЯ ДО УПОВНОВАЖЕНОГО ОРГАНУ!
Якщо сторонам не вдалося вирішити спір ні самостійно, ні за допомогою медіатора, будь-яка зі сторін може звернутися до уповноваженого органу.
Проконсультуйся з юристами щодо того:
• який орган державної влади чи місцевого самоврядування уповноважений на вирішення конкретного спору,
• який порядок звернення до такого органу,
• як підготувати необхідні документи.

Які є способи вирішення спору?

Неформалізовані:
• самостійне вирішення спору учасниками правовідносин через переговори,
• вирішення спору за сприяння третьої особи – медіатора.
Такі способи позбавлені державного примусу і є ефективними лише за умови, якщо обидві сторони бажають вирішення конфлікту на взаємовигідних умовах.

Формалізовані: 
• суд,
• інший орган державної влади чи місцевого самоврядування, уповноважений на вирішення певної категорії спорів.
Наприклад, спір між батьками щодо прізвища та імені дитини при державній реєстрації народження може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Такі способи, як правило, забезпечені державним примусом, рішення прийняті за результатами таких процедур є обов’язковими для сторін.

Третейський суд – недержавний незалежний орган, що утворюється на підставі угоди сторін спору для вирішення суперечки між ними.

ВИРІШЕННЯ СПОРУ ЧЕРЕЗ ПЕРЕГОВОРИ
В переважній більшості випадків спір можна врегулювати без звернення до суду та пов’язаних з цим додаткових (матеріальних, організаційних та інших) витрат.
Це можна зробити, наприклад, шляхом добровільного виконання порушеного зобов’язання, тлумачення договору, у випадку, якщо спір виник через різне розуміння понять, що містяться в договорі, внесення змін до договору чи його розірвання, тощо.

ВИРІШЕННЯ СПОРУ ЗА ДОПОМОГОЮ МЕДІАТОРА
У випадку, якщо сторони самостійно не дійшли згоди, вони можуть спільно звернутися до третьої особи – медіатора, задля вироблення способу врегулювання спору, який би влаштовував усі сторони. Медіатор не має права приймати обов’язкові для сторін рішення чи зобов’язувати сторони до вчинення певних дій.

ВАЖЛИВО:
Самостійне вирішення спору є найбільш бажаним способом, оскільки лише він дозволяє задовольнити інтереси усіх учасників спору.
Сторони мають право застосувати вказані способи врегулювання спорів на будь-якій його стадії та незалежно від того, чи звернулись вони вже до інших способів врегулювання спору.

Що треба робити?

Встанови права та обов’язки учасників спору.
ТИ МАЄШ ПРАВО: 1. Зробити це самостійно
Якщо кожен з учасників діє добросовісно, як правило, можна виявити причини спору та врегулювати його самостійно.
2. Залучити юриста
• Подзвони до Єдиного контакт-центру 0 800 213 103 та отримай правову консультацію
• Звернися до центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги або отримай правову консультацію від юристів, які надають платні послуги, юристів громадських правозахисних організацій, параюристів, юристів, які надають свої послуги на умовах pro bono, юридичних клінік при вищих навчальних закладах тощо.

ЗАПАМ’ЯТАЙ: ТИ МАЄШ ПРАВО вирішити спір самостійно!

Захищай своє право на отримання заробітної плати
Захищай своє право на отримання заробітної плати:
  1. отримати безкоштовну юридичну консультацію в Костопільському бюро правової допомоги (м.Костопіль, вул. Сарненська, 24а),
  2. звернутися до роботодавця із заявою про виплату заробітної плати та про компенсування втрати її частини,
  3. подати скаргу до місцевих управлінь охорони праці,
    райдержадміністрацій, управлінь пенсійного фонду та соц. захисту,
  4. звернутися до суду.зп1зп2зп3зп4

Не отримуєш аліменти?

Як оформити аліменти за взаємною згодою?

Один із батьків може подати заяву за своїм місцем роботи, місцем виплати пенсії, стипендії про нарахування аліментів на дитину, вказавши розмір та строк. Заява подається особою, яка буде сплачувати аліменти, а не особою, на користь якої сплачуються аліменти.
Аліменти відраховуються не пізніше триденного строку від дня, встановленого для виплати заробітної плати, пенсії, стипендії.

Чи потрібно підписувати договір?

Такого обов’язку немає, однак батьки можуть укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначаються розмір та строки виплат.

Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
У разі невиконання одним із батьків свого обов’язку за договором, аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

У яких випадках слід звертатися до суду?

У разі неможливості досягнення між батьками угоди про добровільне відрахування, кошти на утримання дитини можуть бути присуджені за рішенням суду.

Яким може бути розмір аліментів?

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Прожитковий мінімум встановлюється Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.
У 2018   році прожитковий мінімум на дітей становить:

віком до 6 років: • з 1 січня 2017 року – 1355 гривень
• з 1 травня – 1426 гривень
• з 1 грудня – 1492 гривні
віком від 6 до 18 років: • з 1 січня 2017 року – 1689 гривень
• з 1 травня – 1777 гривень
• з 1 грудня – 1860 гривень

Якщо стягуються аліменти на 2 і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

При досягненні повноліття найстаршою дитиною аліменти будуть стягуватись за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Для зміни розміру аліментів стягувач має право звернутися до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей.

Той із батьків або інший законний представник дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі:

  • на 1 дитину – однієї чверті,
  • на 2 дітей – однієї третини,
  • на 3 і більше дітей – половини заробітку (доходу) платника аліментів.

При цьому, розмір аліментів на кожну дитину не повинен перевищувати десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.

Суд за заявою одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Чи можна змінити розмір аліментів?

Розмір аліментів може бути згодом змінено за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України.

Чи можливе дострокове припинення сплати аліментів?

Батьки можуть бути звільнені від обов’язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і повністю забезпечує її потреби.
За угодою між батьками обов’язок зі сплати аліментів може бути достроково припинений шляхом укладення договору про припинення права на аліменти на дитину у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо) .
Такий договір нотаріально посвідчується. Право власності на нерухоме майно за таким договором виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Що робити, якщо один із батьків не платить аліменти добровільно?

Якщо боржник працює або отримує інші доходи, стягувач може самостійно надіслати виконавчий документ за місцем роботи боржника або отримання ним пенсії, стипендії та інших доходів із заявою про здійснення відрахування аліментів, або направити виконавчий документ до органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцем знаходження його майна для виконання рішення в примусовому порядку.

Як стягнути аліменти з особи, яка проживає або працює за кордоном?

Україною укладено низку міжнародних договорів з надання міжнародної правової допомоги у цивільних справах, на підставі яких можливо вирішити питання про стягнення аліментів з особи, яка проживає або працює за кордоном.
Вимоги щодо складання, оформлення та переліку необхідних документів, а також порядку звернення до компетентного органу іноземної держави, визначаються відповідним міжнародним договором, що застосовується у відносинах між Україною та договірною державою, у якій перебуває боржник.

Яка відповідальність за несплату аліментів?

У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100% заборгованості.
Якщо розмір заборгованості зі сплати аліментів перевищує 3 місяці:
• відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників;
• майно боржника арештовується виконавцем, вилучається та реалізується;
• виконавець звертається до суду щодо застосування до боржника тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
У разі відсутності відомостей про місце перебування боржника, за поданням виконавця судом виноситься ухвала про розшук боржника.
За злісне ухилення від сплати аліментів (наявності заборгованості понад 3 місяці) боржника може бути притягнуто до кримінальної відповідальності. Для цього стягувачу необхідно звернутися до органів Національної поліції за місцем проживання або реєстрації боржника з повідомленням про вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого статтею 164 Кримінального кодексу України.
Злісне ухилення від сплати аліментів карається:
• громадськими роботами на строк від 80 до 120 годин;
• або арештом на строк до 3 місяців;
• або обмеженням волі на строк до 2 років.
Якщо таке діяння вчинене особою, раніше судимою за такий злочин:
• громадськими роботами на строк від 120 до 240 годин;
• або арештом на строк від 3 до 6 місяців;
• або обмеженням волі на строк від 2 до 3 років.
За ініціативою Мін’юсту до кінця 2017 року відповідальність за несплату аліментів буде законодавчо посилено.

Оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення
Право правопорушника на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення є важливою гарантією захисту прав людини та громадянина.

Це дієвий засіб забезпечення законності та підстава для перевірки обґрунтованості прийнятих у справі рішень. Оскарження сприяє найшвидшому виявленню та виправленню недоліків, що були допущені при розгляді справи, є певним контролем та перевіркою роботи органів, що уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення. Під час розгляду скарги орган (посадова особа), який одержав скаргу, встановлює чи дійсно в діях особи, яка притягається до відповідальності, є склад правопорушення, чи правильно оформлено документи, чи не перевищив орган (посадова особа), який розглянув справу, свої повноваження тощо.

Відповідно до статті 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:

1) про накладення адміністративного стягнення;

2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 241 цього Кодексу;

3) про закриття справи (постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення).

Підставами для скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення можуть бути:

  • неповне встановлення необхідних для вирішення справи обставин;
  • недоведеність встановлених обставин;
  • невідповідність висновків обставинам справи;
  • порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права;
  • у випадку, коли справа була розглянута неправомочним органом (посадовою особою), справа надсилається за належністю.

Стаття 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає, що постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено:

  • прокурором (прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян);
  • особою, щодо якої її винесено;
  • потерпілим.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено:

1) постанову адміністративної комісії – у виконавчий комітет відповідної ради або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом;

2) рішення виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради – у відповідну раду або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом;

3) постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі – у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Постанову про одночасне накладення основного і додаткового адміністративних стягнень може бути оскаржено за вибором особи, щодо якої її винесено, чи потерпілого в порядку, встановленому для оскарження основного або додаткового стягнення.

Скарга подається в орган (посадовій особі), який виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. Скарга, що надійшла, протягом трьох діб надсилається разом із справою органу (посадовій особі), правомочному відповідно до цієї статті її розглядати.

Згідно ч.4 статті 288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

 Щодо строків оскарження, то скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, – протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

 Відповідно до статті 291 КУпАП, постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком:

  • постанов про застосування попередження, передбаченогостаттею 26 цього Кодексу;
  • постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі;
  • у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні.

Постанова про позбавлення права керування транспортним засобом набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, а у випадку такого оскарження – з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.

 Скарга на постанову по справі про адміністративне правопорушення розглядається правомочними органами (посадовими особами) в десятиденний строк з дня її надходження, якщо інше не встановлено законами України (стаття 292 КУпАП).

Орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:

1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення;

2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;

3) скасовує постанову і закриває справу;

4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Якщо буде встановлено, що постанову винесено органом (посадовою особою), неправомочним вирішувати цю справу, то така постанова скасовується і справа надсилається на розгляд компетентного органу (посадової особи)(ст. 293 КУпАП)

Частиною 1 статті 294 КУпАП встановлено, шо постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком

  • постанов про застосування адміністративного арешту та арешту з утриманням на гауптвахті;
  • постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбаченістаттею 1853  КУпАП (Прояв неповаги до суду або Конституційного Суду України).

 

Скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення тягне за собою повернення стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, зв’язаних з цією постановою. У разі неможливості повернення предмета повертається його вартість.

Відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконним накладенням адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту або виправних робіт, провадиться в порядку, встановленому законом (ст.296 КупАП).

Загальнонаціональний правопросвітницький проект «Я МАЮ ПРАВО!»
З метою підвищення правової свідомості українців та інформування громадян щодо механізмів захисту їхніх прав у повсякденному житті у правовий спосіб стартував загальнонаціональний правопросвітницький проект Міністерства юстиції України «Я МАЮ ПРАВО!».

 У рамках проекту проводиться інформування громадян та надання практичних рекомендацій щодо захисту прав за найбільш актуальними напрямами. Поширення правових знань у рамках проекту сприятиме залученню громадян до правової активності та правосвідомої поведінки.

 Офіційна назва проекту: загальнонаціональній правопросвітницький проект «Я МАЮ ПРАВО!».

Скорочена назва проекту: ЯМП!

Англійська назва проекту: «I HAVE THE RIGHT!»

Хештег проекту: #ЯМП!

 Мета проекту: підвищення рівня правової культури та правової свідомості громадян.

Ціль проекту: інформування громадян щодо механізмів захисту їхніх прав у повсякденному житті у правовий спосіб.

 Реалізація проекту відбувається шляхом об’єднання зусиль Уряду, органів Міністерства юстиції, системи надання безоплатної правової допомоги, міжнародних партнерів та інших зацікавлених сторін.

 Тривалість проекту: 3 роки (2017–2019 рр.).

 Старт проектувідбувся 7 червня 2017 року. Проект презентовано Павлом Петренком та директором USAID Уейдом Уорреном в Кабінеті Міністрів України.

13.09.2017 року Кабінет Міністрів України прийняв рішення презентувати Національній раді реформ при Президентові України загальнонаціональний проект «Я МАЮ ПРАВО!» та звернутися до Президента з ініціативою оголосити 2018 рік роком реалізації проекту «Я МАЮ ПРАВО!».

 Проект впроваджується відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2017 року № 638-р «Про реалізацію правопросвітницького проекту «Я маю право!» у 2017-2019 роках» та наказу Міністерства юстиції України від 16 серпня 2017 року №2611/5 «Про реалізацію проекту «Я маю право!».

 Охоплення проекту: всі міста України, включаючи віддалені селища, у тому числі ті, де функціонують центри та бюро системи надання безоплатної правової допомоги.

 Важливий елемент проектустворення на базі Кабінету Міністрів України моніторингової групи для системного періодичного розгляду ключових справ щодо порушення прав громадян.

Офіційний веб-сайт проекту: prаvo.minjust.gov.ua

Єдиний контакт-центр системи надання безоплатної правової допомоги: 0 800 213 103

 Девіз проекту: ЗНАЮ! ДІЮ! ЗАХИЩАЮ!

Знаю свої права.

Користуюсь ними і знаю, що треба робити, коли мої права порушують.

Захищаю себе згідно з законами, а держава захищає мене і мої права.

Повідомлення проекту у 2017 році:

  • Не знаєш, як вирішити спір?
  • Забирають бізнес? Відбирають майно?
  • Вимагають хабара за іспит чи навчання?
  • Як оформити договір оренди землі?
  • Як оформити виплату субсидій?
  • Не сплачуєш аліменти? Наслідки.

Цільові аудиторії проекту:

Широкий фокус – громадяни України, права яких потребують захисту.

Спеціальні цільові аудиторії, які визначено на 2017 рік на підставі повідомлень:

  • Громадяни, в яких виникає потреба вирішити спір
  • Власники бізнесу та майна
  • Студенти
  • Аграрії та селяни
  • Громадяни, які мають право на субсидію
  • Особи, які мають право на аліменти

За детальнішою інформацією звертатись: Костопільське бюро правової допомоги: м. Костопіль, вул. Сарненська, 24а, тел. (03657) 21

Бюро правової допомоги співпрацює з центром зайнятості
21 червня керівник Костопільського бюро правової допомоги у рамках виконання Меморандуму про співпрацю між Координаційним центром з надання правової допомоги та Державною службою зайнятості взяла участь у семінарі на тему: «Техніка пошуку роботи» в Костопільському районному центрі зайнятості разом із провідним фахівцем центру зайнятості Радіон Наталією.

Мар’яна Шамбір розповіла присутнім про послуги які надає бюро правової допомоги, роз’яснила основні положення Закону України «Про безоплатну правову допомогу» щодо категорій які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу. Присутні отримали роз’яснення щодо переваг легальної зайнятості, юридичний аспект щодо відмінності трудового та цивільно-правового договорів.

Учасники семінару, а це якого були 13 тимчасово безробітних осіб,  мали можливість отримати кваліфіковану конкультацію, роз’яснення окремих питань по зазначеній тематиці.

КОСТОПІЛЬСЬКЕ БЮРО ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ ІНФОРМУЄ

Відповідно до статті 1 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» від 02 червня 2011 року (далі – Закон) безоплатна правова допомога – це правова допомога, що гарантується державою, та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел.

Відповідно до зазначеного Закону безоплатна правова допомога поділяється на :

  1. безоплатну первинну правову допомогу, яка полягає в наданні правової інформації, консультацій, роз’яснень з правових питань, складенні заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру) наданні допомоги в доступі до вторинної правової допомоги та медіації.
  2. безоплатну вторинну правову допомогу – яка є видом державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя, що включає такі види правових послуг: захист від обвинувачення; здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу в судах та інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; оформлення документів процесуального характеру.

Безоплатна правова допомога адвоката у судових справах надається лише тим категоріям осіб, які мають на це право відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу» і надали документи, що підтверджують це право.

Насамперед це представники соціально вразливих груп населення: малозабезпечені, пенсіонери,особи з інвалідністю, малолітні та неповнолітні особи, ветерани війни та учасники АТО, внутрішньо переміщені особи, біженці, недієздатні особи та особи з обмеженою дієздатністю.

Разом з тим, за правовою інформацією, консультаціями та отриманням доступу до електронних сервісів Мін`юсту може звернутися кожен.

Для надання безоплатної первинної та вторинної правової допомоги з 1 вересня 2016 року було створено Костопільське бюро правової допомоги.

Для отримання безоплатної первинної та вторинної правової допомоги ви можете звертатись з 9 до 18 години у робочі дні (субота, неділя — вихідний) за адресою:

м. Костопіль, вул. Сарненська, 24а, тел. 2-11-13